• 02090, вул. В. Сосюри, 5, оф. 304, м. Київ
  • (097) 888 99 77

Кримінальні зразки

Кримінальне судочинство

Апеляційна скарга на вирок

До Апеляційного суду міста Києва _________________________________   Через: ________________________________ _________________________________   Адвоката:  ____ ____________________, діє на підставі Доручення Регіонального центру з надання безоплатної  вторинної правової допомоги  від ______ р. № _____ моб. ___________________ e-mail: __________________   в інтересах: ___________________ _______ року  народження Кримінальне провадження від ________ р. № _______  

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на вирок _________ районного суду від _____________ року  у кримінальному провадженні № _______ від _________  за обвинуваченням _______ за частиною  2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України

__________ року   ____________ суд постановив вирок, яким _______ визнано винуватим у вчиненні  злочину передбаченого за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України, та призначено покарання у виді ____ (____) років позбавлення волі. Не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та  правильності кваліфікації його дій, апеляційна скарга вноситься у зв’язку  з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості (стаття 414 КПК України). _______ визнаний винуватим у тому, що ___.2015 р. біля 01 год. 00 хв., разом із _______________  знаходячись біля будинку №____ по вул. __________ в м. _________ побачивши автомобіль марки “__________”  держномер  _______, вирішили таємно викрасти з нього чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь заготовлених інструментів, відкрутили з автомобіля марки “ ____ ”  держномер та два задніх колеса, вартістю згідно судової комісійної автотоварознавчої експертизи у розмірі ______ грн. ____ коп. кожне, чим завдали потерпілому _________ матеріальну шкоду на загальну суму 4397 грн. Далі, почали відкочувати їх з двору до будинку, проте свій злочинний умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками міліції. Допитані у судовому засіданні обвинувачені _______ та ____  свою вину у вчиненому ними кримінальному правопорушенні визнали повністю і підтвердили факт вчинення ними крадіжки. У скоєному щиро розкаялися. Відповідно до статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України  “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24.10.2003 року № 7 (зі змінами) зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Призначене обвинуваченому покарання  за  частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Вважаємо, що призначаючи покарання _______  суд  неналежним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, те що злочин не завершений,  роль кожного з обвинувачених при вчиненні ними злочину, а також ті обставини що у   _______ на утриманні сім’я, та малолітній син, відсутність скарг за місцем проживання останнього, його відношення до вчиненого, наявність обставини, яка пом’якшує покарання відповідно до частини 1 статті 66 КК України, а саме – щире каяття, а також молодий вік обвинуваченого. Так згідно частини 2 статті 68 КК України  за вчинення замаху на злочин, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку, або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті особливої частини цього Кодексу. Таким  чином попри зазначені вище обставини, та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, і наявності обставин, що пом’якшують покарання  ____________ призначив _______ максимально можливе покарання, яке передбачено в санкції відповідної статті з урахуванням   частини 2 статті 68 КК України.   Враховуючи вище викладене та керуючись статтями 409, 414 КПК України

ПРОШУ:

1. Вирок _________ суду ____ від __________ року  за обвинуваченням _______  за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України – змінити в частині призначеного покарання _______ у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання яке за своїм розміром є явно несправедливим  через суворість. Призначивши обвинуваченому _____________ покарання за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України яке є співрозмірним його діянням, та особі обвинуваченого. Підзахисний бажає прийняти участь у судовому засіданні.   Додатки: 1. Доручення Регіонального центру з надання безоплатної  вторинної правової допомоги  від __________ р. № _________ (завірена копія) на 1 арк. 2. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (завірена копія) на 1 арк. ____. Копія апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів для сторін (завірені копії) 2 шт.     «__» ______________ 2015 року     Адвокат                                                                                            _______________

Адвокат Герасько Максим Григорович

діє від імені Адвокатського бюро «Герасько і партнери»

Адреса: _______________________, моб. _____________

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4294 від 21.12.2010, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.12.2010 № 8‑10-9


Харьківська обласна студентська лікарня вул. Дарвіна, 10, м. Харків, Харьківська область, 61000 тел. 00000000

 

Адвокатський запит

(відповідно до ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність)

В даній лікарні проходив обстеження громадянин____________________року народження, відносно якого Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за погодженням з Генеральною прокуратурою України порушено кримінальне провадження від __________ року № ________________. З метою захисту Лошакова Андрія Сергійовича, будучи його адвокатом та діючи на підставі Доручення від 14.01.2015 року № 026-0010027 виданого Київським міським центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, керуючись ст.ст. 20, 24  Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прошу надати наступну інформацію:

  1. Документи які підтверджують наявність у ________. пухлини в головному мозку, та довідка про наявність хвороби (епілепсії) у зв’язку з цим.

2. Виписка з історії хвороби стосовно наявності у _________захворювань. 3. Завірені копії інших документів, які підтверджують факт проходження обстеження та результати даного обстеження. 4. Копія медичної картки на ___________   Вищезазначену інформацію та документи прошу надіслати мені протягом п’яти робочих днів, з моменту отримання запиту, за адресою: ____________________6, про що окремо повідомити за телефоном 097 888 99 77. Згоду на розголошення лікарської таємниці, а також іншої приватної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» громадянин надав:________________(підпис) М.Г.Герасько, 27.01.2015 р.(дата).   Відповідно до ст.20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) та збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою. У відповідності до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Згідно ст.212-3 КУпАП неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції», або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги карається санкцією відповідно до ст. 397 Кримінального кодексу України. Згідно ст.16 ЗУ «Про засади запобігання та протидії корупції» особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється: 1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; 2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.   Додатки: 1. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (завірена копія). 2. ордер (завірена копія на 1 арк.) 3. Доручення про надання правової допомоги на 1 арк. (завірена копія).   Дата: 27.01.2015 р.     З повагою, адвокат                 ____________                М. Г. Герасько

План дій

  1. Негайно попросити провести до затриманого (п. 5 ст. 46).

(відмові від захисника в присутності захисника (ч. 2 ст. 54).

  1. Заявити про конфіденційне побачення (п. 5 ст. 46). Втручання у приватне спілкування захисника, з підозрюваним заборонене (п. 5 ст. 258, ч3. п.3. ст. 42).

3.Чи надавалась можливість зателефонувати захиснику (ст. 48 КПК).

  1. Заповнити анкету з питаннями.
  2. Запитати чи надавав він пояснення, які саме.
  3. Запитати чи надавав він показання, які саме (отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права)(ч. 4 п.2 ст. 87);
  4. Вирішити чи потрібно надавати свідчення, пояснення, показання, або краще відмовитись на підставі ч. 2 ст. 18, ст. 63 КУ.
  5. Відібрати пояснення у підозрюваного та надати їх до матеріалів справи (п. 1 ст. 20 КПК).
  6. Відібрати показання у підозрюваного та подати клопотання про залучення їх до матеріалів справи.
  7. Перевірити склад злочину, статтю…
  8. Угода про примирення ст. 56, п. 4, ч. 1. ст. 468 КПК України.
  9. Угода з прокурором….
  10. Зясувати чи можна використати п. 4 ст. 26 КПК. На підставі п 7 ст. 284 провадження закривається. Пункт 5 ст. 340, п. 3 ст. 469, ст. 477, ст. 478, ст. 46 КК України, 69-1 КК України.
  11. Спробувати зв’язатися з потерпілим, відшкодувати йому шкоду (взявши розписку за отримані гроші та про те, що претензій до підозрюваних чи будь-яких інших осіб не має).
  12. Бути присутнім при слідчих діях, фіксувати їх.
  13. Відмовитись від давання пояснень, допиту на підставі ст. 63 КУ або 18 КПК України, свідок має право відмовитись свідчити щодо себе на підставі п.3. ч. 1 ст. 66 КПК.
  14. Подумати як зробити так, щоб підпадав під правову допомогу (сирота, малозабезпечений, неосвічений не може писати читати, необхідно залучення перекладача).
  15. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому — понад вісім годин на день (ст. 224 КПК України).
  16. На допиті «За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання». (п. 7 ст. 224.).
  17. Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування. (п. 8 ст. 224)
  18. Якщо потрібно подати скаргу в порядку ст. 206 КПК України.
  19. У разі необхідності подати Заяву про вчинення злочину.
  20. У разі необхідності викликати швидку. Направити адвокатський запит до БСП.
  21. Збирати характеризуючі дані для суду: попросити родичів взяти Характеристику з ЖЕКу, свідоцтво про народження дітей.
  22. Запитати про підстави затримання та вимагати перевірку обґрунтованості затримання, чи повідомлялося підозрюваному про підстави його затримання, право на захисника, на надання медичної допомоги (пункт 4 ст. 208 КПК України).
  23. Чи надавалась можливість зателефонувати рідним (ст. 213 КПК України)
  24. Переписати прізвища усіх учасників, посади та номери телефонів.
  25. Строк затримання особи за ухвалою слідчого судді, не може перевищувати 36 годин з моменту затримання (ч. 1 ст. 190)
  26. Строк затримання без ухвали слідчого судді не може перевищувати 72 годин з моменту затримання (ч. 1 ст. 211 КПК)
  27. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше 60 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу (ч. 2 ст. 211)
  28. Повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту затримання. Якщо повідомлення про підозру в цей строк не вручено, така особа негайно має бути звільнена (ч. 2, 3 ст. 278 КПК).
  29. Після того як доставили до суду 12 годин для розгляду справи та прийняття рішення про обрання запобіжного заходу.
  30. Поставити на протоколі дату затримання та години та час і дату складання протоколу.
  31. Якщо відмовляється, то перевірити чи не відноситься до тяжких злочинів, по тяжких злочинах адвокат обов’язковий.
  32. Зясувати чи обов’язкова участь захисника (ст. 52 КПК ) для особливо тяжких злочинів (санкція більше 10 років позбавлення волі і штраф більше 25 000 н.м. д. гром.).
  33. Завідомо незаконне затримання, привід, арешт (ст.. 371 КК України);
  34. Зафіксувати свою явку у журналі реєстрації відвідувачів у черговій частині;
  35. Подати слідчому відповідне клопотання про надання зустрічі із підзахисним та ознайомлення з матеріалами розслідування.
  36. подати скаргу на незаконні дії відповідальних осіб у разі відмови в задоволенні клопотання про ознайомлення.
  37. Подати зустрічну заяву про вчинення злочину.
  38. Зясувати чи було здійснено обшук або огляд житла затриманого (чи були присутні поняті, чи застосовувались технічні засоби) (понятими не можуть бути особи зацікавлені в результатах кримінального провадження.
  39. Спробувати якщо це допоможе виділити в окреме провадження справу.
  40. Взяти копію протоколу затримання (вручається негайно підозрюваному).
  41. Перевірити чи відповідає протокол затримання вимогам ст. 104 КПК України (місце дата і точний час затримання, підстави затримання, результати особистого обшуку, клопотання заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили, повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого., імя особи що затримує, пртокол має бути підписаний затриманим і особою яка його склала (ст.. 5 ЄКПЛ (див рішення у справі «Курт проти Туреччини» від 25.05.98 р.).
  42. Коли не надають матеріали: подати клопотання про надання копії протоколу через чергову частину підрозділу або процесуальному керівнику у провадженні органу прокуратури.
  43. Щодо затримання іноземних громадян адвокат самостійно або через центр має повідомити Міністерство закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1 довідкова служба 044 238 17 48 або представництво МЗС України.
  44. Службова особа відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана перевірити дотримання вимог ст. 213 КПК .
  45. Згідно з частиною 1 статті 214 Кодексу, слідчий зобов’язаний внести інформацію про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) протягом 24 годин з моменту отримання такої інформації.

Аргументи:

  1. Адвокат не повинен підписувати пред’явлення підозри:

За: ч. 4. ст. 44 КПК Ч. 1 ст. 46 КПК, ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Проти: ч. 6 ст. 104 (Протокол маємо підписуватись адвокатом).

  1. Адвокат може не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані на підтвердження винуватості обвинуваченого (п. 6 ст. 290);
  2. ч. 2 ст. 46 (можна за згоди підозрюваного провести процесуальну дію за відсутністю захисника).
  3. Обшук – слідча дія, яка оформлюється протоколом затримання або обшуку. При обшуку має бути присутній захисник, так як він користується правами підзахисного і його не можуть обмежити в праві бути присутнім при обшуку, надавати письмові зауваження (п. 3 ст. 223, абз 2 п. 2 ст. 46 КПК).
  4. Відповідно до п. 3 ст. 223 КПК «Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої дії осіб чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені» — тому захисник має бути присутній під час складання протоколу затримання або обшуку.
  5. Протокол складається з всіх осіб які присутні під час проведення процесуальної дії, якщо адвокат відсутній порушено право на захист (ст. 104 КПК).
  6. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом (п. 1, 3 ст. 168 КПК)
  7. Право на захист ст. 20 КПК.
  8. Відмова від захисника виключно в присутності захисника (ст. 54 КПК).
  9. П. 3 ст. 42 «Підозрюваний має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту, а також після першого допиту…»
  10. Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. (ст. 52 КПК) (особливо тяжкий – від 10 років).
  11. П. 4 ст. 46 Захисник користується процесуальними правами підзахисного.
  12. П. 2 ст. 46 «Якщо підозрюваний заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник.
  13. Можна відібрати лист з додатками (власні речі) на підставі ч. 2 ст. 161, п. 3 ст. 11, ч. 3 ст. 47 (не розголошувати відомості), ч. 2 п. 6 ст. 290, п. 6 ст. 162.

ПРОТОКОЛ першого побачення з клієнтом І. Інформація про особу П.І.Б.: _______________________________________________________________________ Місце фактичного проживання: _________________________________________________ Місце реєстрації (якщо відрізняється): _____________________________________________ Телефон: _____________________________________________________________________ Дата і місце народження: _______________________________________________________ Освіта і спеціальність: __________________________________________________________ Військовий обов’язок (звання, нагороди, заохочення, дисциплінарні стягнення): _________ _____________________________________________________________________________ ІІ. Робота: _________ так _________ ні Місце роботи: ________________________________________________________________ Поштова адреса і телефон: ______________________________________________________ Посада: ______________________________________________________________________ Заробітна плата: _______________________________________________________________ Період роботи на посаді: ________________________________________________________ Безробітний: ________так ________ ні Період безробітності: ___________________________________________________________ Причина (пенсіонер, учень, студент, інвалід, інше): __________________________________ ІІІ. Сімейний стан Сімейний стан: Одружений(а) ______ Розлучений(а) ______ Неодружений(а) ______ Удівець (вдова) ______ Фактичні шлюбні відносини _________ Контактна інформація чоловіка (дружини): ________________________________________ Місце роботи чоловіка (дружини): ________________________________________________ Діти (кількість та вік): __________________________________________________________ Інші утриманці: ________________________________________________________________ ІV. Батьки П.І.Б. батька, номер телефону, місце роботи: _______________________________________ _____________________________________________________________________________ П.І.Б. матері, номер телефону, місце роботи: _______________________________________ _____________________________________________________________________________ Інші контактні особи: ___________________________________________________________

  1. Наркотична та/або алкогольна залежність

Наявність залежності: Є ____ Немає _____ Тип залежності: наркотична _______ алкогольна ________ Тип наркотичного препарату, частота та термін вживання: __________________________ ____________________________________________________________________________ Лікування від алкогольної/наркотичної залежності: _________________________________ ____________________________________________________________________________ VІ. Захворювання Хронічні захворювання, що потребують постійного лікування: ________________________ _____________________________________________________________________________ Інфекційні захворювання: ______________________________________________________ Інвалідність: I група _______ II група ________ III група ________ Госпіталізація (дата, місце та причина): ___________________________________________ _____________________________________________________________________________ Психіатричне чи психологічне лікування (медичний висновок чи госпіталізація): ________ _____________________________________________________________________________ VІІ. Судимості Раніше судимий: дата __________________ Злочин(и) ___________________________ Міра покарання ______________________________________________________________ Теперішній статус: Під адміністративним наглядом _______ На випробувальному строку ________ Знята судимість _________ Погашена судимість ________ VІІІ. Обставини фактичного затримання Дата і час фактичного затримання: _______________________________________________ Місце фактичного затримання (за місцем проживання, на вулиці тощо): ________________ _____________________________________________________________________________ Ким затриманий: ______________________________________________________________ Чи роз’яснені затриманому(ій) його (її) права (дата, час, ким роз’яснені, які саме права роз’яснені): ___________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Чи зрозумів(ла) підозрюваний(а)/затриманий(а)/обвинувачений(а), що він (вона) має право не відповідати на запитання чи не давати показання працівникам органу досудового розслідування: ________________________________________________________________ Чи зрозумів(ла) підозрюваний(а)/затриманий(а)/обвинувачений(а), що він (вона) має право проконсультуватись у адвоката перед допитом: ____________________________________ Чи зрозумів(ла) підозрюваний(а)/затриманий(а)/обвинувачений(а), що він (вона) має право на безоплатного адвоката за рахунок держави: _____________________________________ Чи зрозумів(ла) підозрюваний(а)/затриманий(а)/обвинувачений(а), що адвокат, наданий державою, є незалежним у своїй професійній діяльності: ____________________________ Чи бажає підозрюваний(а)/затриманий(а)/обвинувачений(а) самостійно залучити адвоката (П.І.Б. адвоката): ______________________________________________________________ Відмова від адвоката (причина): _________________________________________________ Чи проводились до прибуття адвоката опитування або/та слідчі дії (які саме, дата, час, особа, яка проводила опитування або/та слідчі дії): _________________________________ ____________________________________________________________________________ Суть показів (короткий зміст): __________________________________________________ ____________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________ Примус: Так _____ Ні ______ Вид примусу: Психічний _______________ Фізичний __________________ Короткий опис: _______________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ Намір подати скаргу (якщо немає, вказати причину): Так ___ Ні ___ Причина відмови: ________________________ Підпис ______________________________ ІХ. Майно (для використання як застави): Так ______ Ні ______ Короткий опис ___________________________________________________________ Х. Додаткова інформація _________________________________________________ Дата: _______________________ Підпис клієнта _____________________________ П.І.Б. _____________________________ Підпис адвоката ____________________________ П.І.Б. _____________________________   .

Перелік документів для родичей   1) Характеристики від сусідів, з місця роботи, з місця навчання. 2) Копія свідоцтва про народження на дітей, та осіб які на утриманні у підзахисного. 3) Копія договору оренди на квартиру, правовстановлюючі документи на приміщення де проживає особи, бажано в Києві (договір оренди, свідоцтво про право власності, прописка в паспорті). 4) Заяви від рідних про взяття на особисті поруки – 2 шт. мінімум. 5) Відомості (дипломи) про навчання, закінчені курси, грамоти, відзнаки. 6) Свідки, пояснення від свідків, що свідчать на користь підзахисного в письмовому вигляді. 7) Стан здоров’я (довідки про наявні захворювання…). 8) Особи похилого віку на утриманні, малолітні неповнолітні (письмові докази). 9) Докази того, що підзахисний працює (у разі можливості). 10) Заява від трудового колективу про взяття особи на поруки (у разі наявності). 11) Документи, що підтверджують інвалідність у разі наявності. 12) Документи, що підтверджують пенсійний (похилий) вік у разі наявності. 13) Довідка про вагітність дружини у разі наявності. 14) Розписка від потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, прохання не брати під варту (у разі можливості та необхідності); 15) Контактні телефони осіб котрі будуть контактувати з адвокатом (рідні). 16) Свідоцтво про шлюб (у разі наявності). 17) Свідоцтво про смерть батьків (у разі наявності). 18) Документи, що підтверджують наявність братів, сестер (рідних).     Всі копії документів мають бути належним чином завірені.

До будь-якої заінтересованої установи (державного органу, організації)   Адвокату Герасько Максиму Григоровичу, 07.04.1983 р.н. с-во № 4294   Заява про надання згоди на розголошення інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації, таємниці лікування, персональних даних, банківської таємниці)   Я, __________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові) (народився «___»____________ 19___ року, паспорт серія ___ № _______________, виданий ____________________________________________________________________________________) відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”, а також Закону України «Про банки і банківську діяльність»  надаю згоду Герасько Максиму Григорович, 07.04.1983 р. н. а також Адвокатському бюро «Герасько і партнери», ЄДРПОУ 38778170 на отримання від будь-яких органів державної влади або місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб,  обробку, зберігання, поширення та розголошення наступних даних: — обробку та розголошення всіх моїх персональних даних, зокрема та не виключно лікарської таємниці, фото, відео зображень, паспортних даних, інших даних, що відносяться до конфіденційного інформації, персональних даних або інформації з обмеженим доступом.; — отримання інформації, яка, відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становить банківську таємницю — автобіографічні дані, відомості про трудову діяльність, особисті відомості (вік, стать, родинний стан, склад сім’ї, паспортні дані  тощо); — відомості щодо місця проживання: фактичне та за державною реєстрацією, відомості про перебування на військовому обліку, дані, що стосуються стану здоров’я, визначених законодавством, дані щодо періоду надання відпусток, дані, що підтверджують право працівника на пільги, встановлені законодавством, дані про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків (його номер), електронні ідентифікаційні дані (біографічні довідки, номери телефонів), запис зображення(фото); — використання персональних даних, що передбачає дії володільця щодо обробки цих даних, в тому числі використання персональних даних відповідно до їх професійних чи службових або трудових обов’язків, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб’єктам відносин пов’язаних із персональними даними (стаття 10 Закону України «Про захист персональних даних»); — розголошення інформації стосовно хвороб та перебігу лікування відносно мене, лікарської таємниці;  зображення фото та відео з моєю участю. — поширення, накопичення, зберігання та збирання персональних даних, що передбачає дії володільця бази персональних даних щодо передачі відомостей про фізичну особу з бази персональних даних (стаття 14 Закону України «Про захист персональних даних» (надалі — Закон); — доступ до персональних даних третіх осіб, що визначає дії володільця бази персональних даних у разі отримання запиту від третьої особи щодо доступу до персональних даних, у тому числі порядок доступу суб’єкта персональних даних до відомостей про себе (стаття 16 цього Закону). З моїх слів надруковано вірно. Згоду надано добровільно повністю розуміючи значення своїх дій. ПІБ:   ДАТА                                                                                              ПІДПИС

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
  (прізвище,ім’я, по батькові)    _________ _______________________________________
Адреса: ___________________________________ Адреса електронної пошти:___________________ тел._______________________________________

  ЗАЯВА (ПОВІДОМЛЕННЯ) про вчинення злочину (кримінального правопорушення)   «____»___________ 201__ р., мною  ______________________  :   ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ (стисло викласти події, що сталися,а саме:ким виявлено, з якого джерела стало відомо, які)   Викладені обставини можуть бути підтверджені ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ (Вказати ким чи якими засобами, документами  можуть бути підтверджені наведені обставини)   Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 60, 214, 215 КПК України,- ПРОШУ:   1.Прийняти та невідкладно зареєструвати цю заяву про вчинення злочину, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 2.Розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у формі досудового слідства у зв’язку із вчиненням дій, які мають ознаки складу злочину. 3.Повідомити мене письмово у встановленому законом порядку про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування  злочину.         «___»___________201  р.                          _________________         (______________________)   підпис                         прізвище, ініціали   Гр. _______________________________________   попереджений про кримінальну                                                 (прізвище, ініціали заявника) відповідальність згідно зі ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. __________________        (підпис заявника) Гр.______________________________ роз’яснено права заявника відповідно до  ст. 60 КПК України: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування. __________________         

Слідчому (Детективу, Прокурору) ___________________________________ ___________________________________ ___________________________________ ___________________________________   Директору Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві 04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди,23

ЗАЯВА про відмову від адвоката (в порядку ст. 54 КПК України)
  Я,__________________________________________________________________ _____, ____________________ року народження, мала (мав) зустріч з адвокатом Герасько Максимом Григоровичем, який призначений Київським міським центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, щодо мого права на адвоката передбаченого Кримінально-процесуальним кодексом України та Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Я цілком усвідомлюючи своє право, вільно і без будь-якого впливу прийняв (- ла) рішення, керуючись статтею 54 КПК України відмовитись від свого права на адвоката. (У випадку, якщо за даним провадженням участь захисника є обов’язковою прошу замінити вище наведеного захисника на іншого). Ні мене, ні членів моєї сім`ї не залякували, мене ніяким чином не примушували відмовитись від права на адвоката. Моя відмова пов’язана із наявністю власного адвоката ______________. З моїх слів надруковано вірно.   ____________ 2018 року            ________________

В присутності адвоката  __________ М.Г. Герасько.

Адвокату Герасько Максиму Григоровичу, 07.04.1983 р.н. 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, оф. 304 Свідоцтво № 004294   Підзахисного ___________________________________ ___________________________________ ___________________________________

Розписка (лист-розписка)
Я,_______________________________________________________________________, ____________________ року народження, цілком та повністю усвідомлюючи свої дії, без будь-якого тиску на мене, передаю мої особисті речі, грошові кошти, відповідно до додатків до даної розписки, на тимчасове зберігання адвокату Герасько М.Г., з метою подальшої передачі їх моїм родичам (друзям, тощо), засвідчую, що речі відповідно додатків є моєю особистою власністю та здобуті законним шляхом. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 161 КПК України, даний лист з додатками є формою обміну інформацією, додані до даного листа додатки є речами і документами до яких заборонено доступ. Відповідно до п. 6  статті 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать особисте листування особи та інші записи особистого характеру. Згідно пункту 3 статті 11 кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження Відповідно до частини 3 статті 47 КПК України захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або  іншу охоронювану законом таємницю. Керуючись частиною 2 пункту 6 статті 290 КПК України, сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи не надання прокурору доступ до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.   Додатки: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________ 2018 року            ________________

Додаток № 1 до протоколу обшуку________________________ __________________________________________ від _______________ року по кримінальному провадженню від ________________ року № __________________________________   Зауваження адвоката ___________________________ до протоколу обшуку

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України, ч. 3 ст. 20, 236 КПК України);
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • В порушення ст.13, ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводився без ухвали слідчого судді;
  • Не була пред’явлена ухвала про дозвіл на проведення обшуку (ст. 13, ч. 3 ст. 236 КПК України);
  • Не була надана копія ухвали про дозвіл на проведення обшуку (відповідно до ст. 236 КПК України);
  • Перед початком виконання ухвали слідчого судді, особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності – іншій присутній особі не була пред’явлена ухвала і надана її копія ( ч. 3 ст. 236 КПК України) (з даної статті вбачається, що під час обшуку має бути присутній власник приміщення)
  • В порушення ч. 2 ст. 234 КПК України обшук було здійснено особою, яка не зазначена в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку;
  • Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором, однак дані особи були відсутні під час проведення обшуку (ст. 236 КПК України).
  • Обшук проводився оперативними співробітниками, проте доручення на них не були надані (не уповноважені особи, ч. 2 ст. 234);
  • В порушення ч.1 ст. 234 КПК України обшук проводиться без мети виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб;
  • Було проведено більше одного обшуку по одній ухвалі про дозвіл на проведення обшуку (відповідно до ч. 1 ст. 235 КПК України);
  • В порушення п. 1 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку не вказано строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
  • В порушення п. 2 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку відсутні відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;
  • В порушення п. 3 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку не вказано положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
  • В порушення п. 4 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку відсутні відомості щодо житла чи володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку відсутні відомості щодо особи, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі не зазначено саме особу, яка орендує приміщення;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі не зазначено володільця приміщення;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку не вказано речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук;
  • В порушення ч. 7 ст. 223 КПК України при здійсненні обшуку не були присутні не менше двох понятих;
  • У понятих не перевірено документи, що посвідчують особу (ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»);
  • В порушення ч. 5 ст. 236 КПК України у протоколі обшуку не зафіксований хід і результати особистого обшуку;
  • В порушення ст. 234, 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку;
  • Не було вручено другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей особі у якої було проведено обшук, а в разі її відсутності – повнолітньому членові її сім’ї або його представникові (відповідно до ч. 9 ст. 236 КПК України);
  • В порушення ч. 9 ст. 236 КПК України при проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу не був вручений керівнику або представникові підприємства, установи або організації;
  • В порушення ч. 9 ст. 236 КПК України замість примірника протоколу (оригіналу) вручили копію протоколу обшуку;
  • В порушення п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України в протоколі обшуку не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії;
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу обшуку перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • В порушення ч. 4 ст. 223 КПК України обшук проведено в нічний час (з 22 до 6 години);

Згідно ч. 2 ст. 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку;

  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру»;
  • Відповідно до ст. 107 КПК України порушено право сторони захисту безперешкодного фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису;
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • В порушення ч. 1 ст. 107, 236 КПК України виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку не фіксувалось за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів;
  • Не дали надати письмові пояснення стосовно відмови від підписання в протоколі (ч. 6 ст. 104 «Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.»);
  • Додатки до протоколу не були упаковані належним чином та засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, (стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, відсутній підпис адвоката на упаковках (ч.2-3 ст. 105 КПК України);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України та п.8 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на клопотання адвоката не було застосовано відео-фіксацію обшуку;
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223);
  • в порушення ч. 9 ст. 236 КПК України особі у якої було проведено обшук (адвокату) не було залишено примірник протоколу та опису вилучених документів та тимчасово вилучених речей;
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового;
  • В ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку зазначена невірна адреса, кабінет місця проведення обшуку;
  • Особи, що проводили обшук не представились, що унеможливило з’ясувати чи вказана дана особа в ухвалі про дозвіл на обшук та чи має вона повноваження;
  • В дорученні на оперативних співробітників не вказано конкретних прізвищ цих співробітників;
  • В дорученні на оперативних співробітників використовується печатка для пакетів, замість печатки для довідок;
  • В порушення ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої дії не роз’яснено права та обов’язки понятим;
  • В порушення ч. 8 ст. 236 КПК України на прохання (заяву) адвоката (особи у присутності якої проводився обшук) службові особи не перевірили документи, що встановлюють осіб понятих. Згідно ч. 7 ст. 46 КПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника;
  • Під час обшуку було проігноровано п. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник Ради адвокатів регіону;
  • В порушення п. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» копії та/або оригінали первинних документів та регістри бухгалтерського обліку були вилучені без складання реєстру вилучених документів;
  • Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку не було в обов’язковому порядку зафіксоване за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. (ч. 1 ст. 107 КПК України);
  • Слідчим в порушення ч. 1 ст. 236 КПК України не було вжито заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.
  • В порушення ч. 4 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор не забезпечив схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.
  • В порушення ч. 5 ст. 236 КПК України обшук на підставі ухвали слідчого судді проводився в обсязі більшому ніж необхідно для досягнення мети обшуку з _____________ до _____________________, дата ______________________________.
  • В порушення ч. 5 ст. 235 обшук осіб які перебували в житлі чи іншому приміщенні проводився за рішенням слідчого чи прокурора без достатніх підстав вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук осіб проводився без складання відповідного протоколу слідчої дії.
  • В порушення ч. 6 ст. 236 КПК України закрите приміщення, сховище, речі, коли особа присутня при обшуку відмовилась їх відкривати або якщо володілець був відсутній відкривались не слідчим, прокурором, а сторонніми особами. В порушення п. 7 ст. 237, залучили так званих «спеціалістів» для відкриття приміщення без відповідного доручення/постанови слідчого, прокурора.
  • В порушення ч. 2 ст. 168 КПК України вилучено електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв’язку;
  • В порушення ч. 8 ст. 236 КПК України заяви осіб, у присутності яких здійснювався обшук, при проведення даної слідчої дії не були занесені до протоколу обшуку.
  • В порушення ч. 1 ст. 107 відеозапис обшуку переривався.
  • В протоколі обшуку не зазначено модель мікро-картки на яку відбувався відеозапис або модель відеокамери.
  • В порушення ч. 5 ст. 236 не дочекалися 3 години і розпочали обшук до приїзду адвоката (Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку).
  • Під час обшуку не перевірялись правовстановлюючі документи власника приміщення або володільця приміщення.
  • Під час обшуку проводився особистий обшук осіб, однак хід і результати такого обшуку не фіксувались в окремому протоколі ст. 236 КПК України.
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 6 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • В порушення ст. 107 КПК України під час проведення обшуку працівниками правоохоронного органу відеофіксація здійснювалась вибірково;
  • Про застосування телефону (іншої техніки) ___________________________ як технічного засобу фіксування процесуальної дії заздалегідь не повідомлялось особам, які брали участь у ній, реквізити вказаного технічного засобу не називались.
  • ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  Даний додаток є невід’ємною частиною зазначеного протоколу   __________________р.   Захисник                                                                                                                        ______________                                  

Додаток № 1 до протоколу обшуку особи ______________________________________________ від _______________ року по кримінальному провадженню від ________________ року № __________________________________   Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України ___________________________ до протоколу особистого обшуку (за наявності зауважень навпроти нього ставиться відмітка):

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України, ч. 3 ст. 20, 236 КПК України);
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • В порушення ст.13, ч. 2 ст. 234 КПК України обшук особи проводився без ухвали слідчого судді;
  • В порушення ч. 2 ст. 234 КПК України обшук/огляд було здійснено особою не тієї статі, що і обшукувана особа;
  • В порушення ч.1 ст. 234 КПК України обшук/огляд проводиться без мети виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб;
  • В порушення ч. 7 ст. 223 КПК України при здійсненні обшуку/огляду не були присутні не менше двох понятих тієї ж статі, що і обшукувана особа;
  • В порушення ч. 5 ст. 236 КПК України обшук особи проведений бездостатніх підстав вважати, що вона переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження;
  • У понятих не перевірено документи, що посвідчують особу (ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»);
  • В порушення ч. 5 ст. 236 КПК України у протоколі не зафіксований хід і результати особистого обшуку;
  • Не було вручено другий примірник протоколу обшуку особи разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (відповідно до ч. 9 ст. 236 КПК України);
  • В порушення ч. 9 ст. 236 КПК України замість примірника протоколу (оригіналу) вручили копію протоколу обшуку особи;
  • В порушення п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України в протоколі обшуку особи не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії;
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • В порушення ч. 4 ст. 223 КПК України обшук особи проведено в нічний час (з 22 до 6 години);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру»;
  • Відповідно до ст. 107 КПК України порушено право сторони захисту безперешкодного фіксування проведення обшуку особи за допомогою відеозапису;
  • Не дали надати письмові пояснення стосовно відмови від підписання в протоколі (ч. 6 ст. 104 «Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.»);
  • Додатки до протоколу не були упаковані належним чином з метою надійного збереження доказів (стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, відсутній підпис адвоката на упаковках (ч.2-3 ст. 105 КПК України);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України та п.8 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на клопотання адвоката не було застосовано відео-фіксацію обшуку особи;
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223 КПК України);
  • В порушення ч. 9 ст. 236 КПК України особі у якої було проведено обшук особи (адвокату) не було залишено примірник протоколу та опису вилучених документів та тимчасово вилучених речей;
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового;
  • Особи, що проводили обшук особи не представились, що унеможливило з’ясувати чи вказана дана особа в ухвалі про дозвіл на обшук/огляд та чи має вона повноваження;
  • В порушення ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої дії не роз’яснено права та обов’язки понятим;
  • В порушення ч. 5 ст. 236 КПК України обшук особи на підставі ухвали слідчого судді проводився в обсязі більшому ніж необхідно для досягнення мети обшуку особи з _____________ до _____________________, дата ______________________________.
  • В порушення ч. 2 ст. 168 КПК України вилучено електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв’язку;
  • В порушення ч. 8 ст. 236 КПК України заяви осіб, у присутності яких здійснювався обшук особи, при проведення даної слідчої дії не були занесені до протоколу.
  • Під час обшуку особи присутнє заподіяння побоїв, мук або мордувань (ст. 126 КК).

Заподіяння мук – це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення його в шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії. Мордування – це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії. (п. 3.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затведжені Наказом Мінохорони здоров’я України віл 17.01.95 №6, зареєстровано в Мінюсті України від 26.07.1995 р. № 255/791).

  • Вчинявся тиск на обшукувану особу;
  • Службові особи правоохоронного органу катували обшукувану особу;
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 5 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  Даний додаток є невід’ємною частиною зазначеного протоколу   __________________р.   Захисник                                                                                                                        ______________                                  

Додаток № 1 до протоколу затримання від __________________ відносно____________________________________ ____________________________________________ (ПІБ особи) У кримінальному провадженні від _______________ №__________________________________________   Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України__________________ до протоколу затримання (при наявності зауваження ставиться відмітка у квадраті навпроти):

  • Відсутні, передбачені законом, підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (ч.2 ст. 207, ст.208 КПК України);
  • Наявні зволікання службових осіб у доставленні затриманої особи до суду (ч.5 ст. 206 КПК України);
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • Особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання (ч.6 ст. 206 КПК України);
  • Відмовлено у невідкладному проведенні судово-медичного обстеження особи (ч.6 ст. 206 КПК України);
  • В порушення ч.7 ст.223, ч.5 ст. 236 КПК України під час обшуку затриманої особи не залучено не менше двох незаінтересованих осіб (понятих)тієї самої статі;
  • У понятих не перевірено документи, що посвідчують особу (ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»);
  • В порушення ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої дії не роз’яснено права та обов’язки понятим.
  • Застосовано кайданки більше ніж 2 години безперервного використання (п.6 ч. 4 ст. 45 Розділу V Закону України «Про національну поліцію»);
  • В порушення ст.276, 278 КПК України протягом 24 годин з моменту затримання особі не вручено повідомлення про підозру;
  • В порушення ч.4 ст.208 КПК України затриманому негайно не повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється;
  • В порушення ст.42 КПК України затриманому не надано компетентного перекладача;
  • Порушено право на захист затриманого (ст.20 КПК України);
  • В порушення ст.42 КПК України не надано копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою володіє затриманий;
  • В порушення ч.2 ст.211 КПК України затримана без ухвали слідчого судді, суду особа протягом 60 з моменту затримання не була звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу;
  • В порушення ч.1 ст.211 КПК України протягом 72 годин з моменту затримання затриманій особі не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою;
  • В порушення ч.1 ст.191 КПК України з моменту затримання пройшло більше 36 годин та особа не була звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
  • В порушення ч.5 ст.191 КПК України затриманій особі не вручено копію ухвали про дозвіл на затримання;
  • В порушення ч.5 ст.191 КПК України уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, не повідомила про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.
  • Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування негайно не повідомлено її близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи відповідно до положеньстатті 213 КПК України;
  • В порушення ч.1 ст.213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, не надала затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

(можна повідомити не тільки близького родича, але й члена сім’ї).

  • Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності законних підстав (ст.12 КПК України);
  • В порушення ст.42 КПК України службовою особою відхилено вимогу щодо проведення перевірки обґрунтованості затримання;
  • В порушення ст.149 КПК України не складено протокол про тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом;
  • В порушення ст.149 КПК України не передано тимчасово вилучені документи на зберігання у визначеному порядку;
  • В порушення ст.168 КПК України одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи не передано їй тимчасово вилучене майно.
  • В порушення ст.168 КПК України не складено протокол про передачу тимчасово вилученого майна;
  • В порушення ч.4 ст.208 КПК України затриманому не було роз’яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього;
  • В порушення ст.210 КПК України в найближчому підрозділі органу досудового розслідування, в який доставлено затриману особу не зареєстровано дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством;
  • Затриманому не було роз’яснено права, передбачені статтею 18, 42, 63 Конституції України;
  • В порушення ст. 42, 276 КПК України затриманому не були повідомлені інші права, роз’яснено кожне з прав. Не було чіткості та своєчасності в роз’ясненні.
  • В протоколі не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України);
  • В порушення ст.104, ст.208 КПК України в протоколі не містяться відомості про підстави затримання;
  • В порушення ст.104, ст.208 КПК України в протоколі не містяться відомості про повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого;
  • В порушення ст.104, ст.208 КПК України в протоколі не містяться відомості про місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209КПК України;
  • В порушення ст.104, ст.208 КПК України в протоколі не містяться відомості про результати особистого обшуку;
  • Не було заздалегідь (за три години) повідомлено про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (відповідно до ч. 2 ст. 107 КПК України);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 за клопотанням учасника процесуальної дії не було застосовано технічні засоби фіксуавання.
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • В порушення ч.5 ст.208 КПК України затриманому не вручено копію протоколу;
  • Адвокату заборонили здійснювати фотозйомку, аудіо-та/або відеозапис (п. 8 ч. 1 ст. 20 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
  • Не дозволили особі скористатись приміщенням санітарно-гігієнічного призначення (катування згідно з нормами Європейського права);
  • Адвокату не надано можливості реалізувати право на конфіденційне побачення із затриманим без обмеження в часі та за відсутністю інших присутніх осіб;
  • Під час затримання присутнє заподіяння побоїв, мук або мордувань (ст. 126 КК).

Заподіяння мук – це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення його в шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії. Мордування – це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії. (п. 3.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затведжені Наказом Мінохорони здоров’я України віл 17.01.95 №6, зареєстровано в Мінюсті України від 26.07.1995 р. № 255/791).

  • Під час проведення слідчої дії, поверхневого огляду, було порушено ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію», якими передбачено, що поверхова перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу (висновок Верховного Суду у постанові №754/5978/16-к).
  • Поверхневий огляд був проведений у кімнаті поліції за адресою ____________________________. Однак, у матеріалах провадження відсутній протокол затримання громадянина, складений відповідно до вимог ст. 208 КПК на даний час та дату.
  • Протокол був складений до приїзду адвоката. На момент прибуття адвоката речі вже були вилучені, а понятих не було.
  • Тимчасове вилучення речей і документів при затриманні не було оформлено окремим протоколом про передання тимчасово вилученого майна в порушення ч. 1 ст. 168 КПК України.
  • Особистий обшук був проведений під час затримання, однак не був складений окремий протокол
  • Протокол в порушення ст. 208 не містить повний перелік процесуальних прав та обов’язків.
  • В порушення ст. 212 слідчий, а не уповноважена особа роз’яснювали права та обов’язки. Уповноважена службова особа не роз’яснила підзахисному підстави затримання (ст. 212 КПК України).
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Під час вручення пам’ятки підозрюваному про його процесуальні права та обов’язки не було здійснено їх одночасне повідомлення особою, яка здійснювала таке повідомлення (ч. 8 ст. 42 КПК України).
  • В порушення ч. 5 ст. 46 побачення з клієнтом попри прохання адвоката відбувалось з можливістю правоохоронних органів прослуховувати чи підслуховувати розмову.
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 6 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • Особа, що здійснила затримання у передбаченому статтею 208 КПК порядку, попри її обов’язок одночасно із доставленням затриманої особи до уповноваженої службової особи (особи якій законом надано право здійснювати тимчасове вилучення документів, що посвідчують користування спеціальним правом) не передала їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом (право керування транспортним засобом, право полювання, право на здійснення підприємницької діяльності), якщо такі документи було вилучено. Факт передання тимчасово вилучених документів, які посвідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом, складеним в порядку, передбаченому КПК. (ч. 1 ст. 149 КПК України).
  • Документи вилучені після складання протоколу про тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа не передала на зберігання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 149 КПК України).
  • ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________   Даний додаток є невід’ємною частиною зазначеного протоколу затримання. __________________р.   Захисник                                                                                                                 ______________  

Додаток № 1 до протоколу допиту від ______________ відносно____________________________ ____________________________________ (ПІБ особи) по кримінальному провадженню від ______________ року № __________________________________ Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України __________________ до протоколу допиту свідка (при наявності зауваження ставиться відмітка у квадраті навпроти):

  • Не було роз’яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України;
  • Не було роз’яснено права, передбачені статтею 18 КПК України;
  • Не було роз’яснено права, передбачені статтею 66 КПК України;
  • В порушення ч.1 ст. 66 КПК України свідку не повідомлено у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
  • В порушення ч.1 ст. 66 КПК України свідку заборонено користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката;
  • В порушення ст. 104 КПК України в протоколі допиту свідка не зазначено відомостей про фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів;
  • В порушення ст. 104 КПК України свідку відмовлено у клопотанні про внесення тексту показань до протоколу при фіксуванні допиту технічними засобами;
  • В порушення ст. 104 КПК України описова частина протоколу не містить відомості про послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
  • В порушення ч.4 ст. 104 КПК України учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням;
  • В порушення ч.2 ст. 224 КПК України допит свідка продовжувався без перерви понад дві години;
  • В порушення ч.2 ст. 224 КПК України допит свідка продовжувався в цілому понад вісім годин на день;
  • В порушення ч.3 ст. 224 КПК України перед допитом не було встановлено особу;
  • В порушення ч.3 ст. 224 КПК України перед допитом особі не було роз’яснено її права;
  • В порушення ч.3 ст. 224 КПК України перед допитом особі не було роз’яснено порядок проведення допиту;
  • В порушення ч.7 ст. 224 КПК України не задоволено бажання допитуваної особи викласти свої показання власноручно;
  • В порушення ч.3 ст. 224 КПК України в протоколі не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії;
  • В порушення ч.3 ст. 224 КПК України свідку не надано компетентного перекладача;
  • В порушення ч. 2 ст. 107 КПК України не було заздалегідь (за три години) повідомлено про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії;
  • Адвокату не було надано можливості задати питання з питань, що стосуються предмета допиту (ч. 9 ст. 224, ч. 1 ст. 96, п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України);
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • Не було пред’явлено витяг з ЄРДР, у зв’язку із чим не було дотримано вимог ч. 1 ст. 66 КПК України;
  • Вчинявся тиск на свідка (в порушення ч. 4, ч. 8 ст. 224, ст.89 КПК України);
  • Свідку ставились навідні питання (в порушення ст. 352 КПК України);
  • Адвокату заборонили здійснювати фотозйомку, аудіо-та/або відеозапис (в порушення ч. 5 ст. 224 КПК України, п. 8 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру»)
  • Не дозволили свідку/підозрюваному скористатись приміщенням санітарно-гігієнічного призначення (катування згідно з нормами Європейського права);
  • В порушення ч. 4 ст. 223 КПК України слідча дія проводилась у нічний час (з 22:00 до 06:00);
  • В порушення ч. 1 ст. 224 КПК України при проведенні допиту службова особа відмовилась погоджувати місце допиту;
  • В порушення ч. 6 ст. 224, ст. 66 КПК України не було дозволено скористатись нотатками, робити записи.
  • Покази були перефразовані, не надали викласти обставини у своїй інтерпретації в порушення п. 7 ч. 1 ст. 66 КПК України.
  • В порушення п. 6 ч. 1 ст. 66 КПК України витрати, пов’язані з викликом для давання показань не були відшкодовані.
  • В порушення ст. 87 КПК України докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
  • В порушення ст. 87 КПК України докази отримані внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 6 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • В порушення ч. 1 ст. 107 за клопотанням учасника процесуальної дії не було застосовано технічні засоби фіксуавання.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Даний додаток є невід’ємною частиною зазначеного протоколу допиту. __________________р. Захисник                                                                                                              ______________

Додаток № 1 до протоколу допиту від ______________ відносно____________________________ ____________________________________ (ПІБ особи) по кримінальному провадженню від ______________ року № __________________________________   Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України _________________ до протоколу допиту підозрюваного (за наявності зауваження ставиться відмітка у квадраті навпроти):

  • Не було роз’яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України;
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • Не було роз’яснено права, передбачені статтею 18 КПК України;
  • Не було роз’яснено права, передбачені статтею 66 КПК України;
  • В протоколі не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України);
  • Не було заздалегідь (за три години) повідомлено про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (відповідно до ч. 2 ст. 107 КПК України);
  • Адвокату не було надано можливості задати питання з питань, що стосуються предмета допиту (ч. 9 ст. 224, ч. 1 ст. 96, п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України);
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • Не було пред’явлено витяг з ЄРДР, у зв’язку із чим не було дотримано вимог ч. 1 ст. 66 КПК України;
  • Вчинявся тиск на свідка ( в порушення ч. 4, ч. 8 ст. 224, 89 КПК України);
  • Свідку ставились навідні питання (в порушення ст. 352 КПК України);
  • Адвокату заборонили здійснювати фотозйомку, аудіо-та/або відеозапис (в порушення ч. 5 ст. 224 КПК України, п. 8 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру»)
  • Не дозволили свідку/підозрюваному скористатись приміщенням санітарно-гігієнічного призначення (катування згідно з нормами Європейського права);
  • Слідча дія проводилась у нічний час з 22:00 до 06:00 (в порушення ч. 4 ст. 223 КПК України);
  • При проведенні допиту відмовились погоджувати місце допиту в порушення ч. 1 ст. 224 КПК України;
  • Не було дозволено скористатись нотатками, робити записи в порушення ч. 6 ст. 224, ст. 66 КПК України.
  • Покази були перефразовані, не надали викласти обставини у своїй інтерпретації в порушення п. 7 ч. 1 ст. 66 КПК України.
  • В порушення п. 6 ч. 1 ст. 66 витрати, пов’язані з викликом для давання показань не були відшкодовані.
  • Особа під час слідчої дії перебувала у стані алкогольного сп’яніння (було чутно амбре).
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • В порушення ч. 5 ст. 46 побачення з клієнтом до першого допиту, попри прохання адвоката відбувалось з можливістю правоохоронних органів прослуховувати чи підслуховувати розмову.
  • Підзахисному заборонили задавати запитання під час проведення процесуальної дії в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42 КПК України.
  • Адвокату заборонили задавати запитання під час проведення процесуальної дії в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 6 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • В порушення ч. 1 ст. 107 за клопотанням учасника процесуальної дії не було застосовано технічні засоби фіксуавання.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

  • ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

  • ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________   Даний додаток є невід’ємною частиною вищезазначеного протоколу допиту.  __________________р.   Захисник                          ______________                             

Додаток № 1 до протоколу пред’явлення _____________ (особи/трупа/речі) для впізнання від _______________ року у кримінальному провадженні від ________________ року № __________________________________ В інтересах підзахисного ______________________________________________ _____________________________________________   Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України _____________________________________ до протоколу пред’явлення особи/трупа/речі для впізнання (за наявності завуваження навпроти нього ставиться відмітка):

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України, ст. 20 КПК України);
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • В порушення ч. 7 ст. 223 КПК України при здійсненні впізнання не були присутні не менше двох понятих;
  • У понятих не перевірено документи, що посвідчують особу (ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»);
  • В порушення ст. 228 КПК України перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо не з’ясував, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, не опитав її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також не встановив обставини, за яких вона бачила цю особу. Не складено протокол;
  • В порушення ст. 228 КПК України особі, яка впізнає, попередньо показували особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавали інші відомості про прикмети цієї особи;
  • В порушення ч.2 ст. 228 КПК України особи які підлягають впізнанню мають різкі відмінності у віці, зовнішності та одязі;
  • В порушення ч.2 ст. 228 КПК України осіб які підлягають впізнанню менше трьох;
  • В порушення ч.2 ст. 228 КПК України матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, не містять зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню;
  • В порушення ст. 229 КПК України перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор попередньо не з’ясував, чи може особа яка впізнає, впізнати річ, не опитав про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила. Не складено протокол;
  • В порушення ст. 229 КПК України особі, яка впізнає, попередньо показували річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавали інші відомості про її прикмети;
  • В порушення п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України в протоколі не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії;
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу обшуку перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • В порушення ч. 4 ст. 223 КПК України впізнання проведено в нічний час (з 22 до 6 години);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру»;
  • Не дали надати письмові пояснення стосовно відмови від підписання в протоколі (ч. 6 ст. 104 «Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.»);
  • Додатки до протоколу не були упаковані належним чином та засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, (стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, відсутній підпис адвоката на упаковках (ч.2-3 ст. 105 КПК України);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України та п.8 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на клопотання адвоката не було застосовано відео-фіксацію обшуку;
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223);
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового;
  • В порушення ст. 104 КПК України в протоколі не зазначено відомостей про фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів;
  • В порушення ст. 104 КПК України описова частина протоколу не містить відомості про послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
  • В порушення ч.4 ст. 104 КПК України учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням;
  • В порушення ст. 87 КПК України докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
  • В порушення ст. 87 КПК України докази отримані внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
  • Особи статистів не були встановлені згідно КПК України, хоч вони і є учасниками (ст. 104 КПК України)
  • Під час проведення слідчої дії було погане освітлення.
  • В порушення ч. 2 ст. 228 Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй не запропонували у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які прдеставлчються.
  • Слідчий натяками підказував потерпілому, на яку особу вказати.
  • Особа яка впізнає вказала на 2-ва номери замість одного.
  • Слідчий, прокурор не питав зя якими ознаками особа впізнала особу, яку впізнає в порушення ч. 3 ст. 228 КПК України.
  • В порушення ч. 8 ст. 228 КПК України при впізнанні залучались не спеціалісти, а профани для фіксування впізнання технічними засобами.
  • В порушення ч. 9 ст. 228 КПК України при впізнанні запропонували сказати в голос фразу, в той час коли статисти та підозрюваний перебували у візуальному контролі потерпілого. (Згідно ч. 9 ст. 228 КПК України за правилами цієї статті може здійснюватись пред’явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватись поза візуальним контролем між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання.
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 6 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • В порушення ч. 1 ст. 107 за клопотанням учасника процесуальної дії не було застосовано технічні засоби фіксуавання.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Даний додаток є невід’ємною частиною вище наведеного протоколу   __________________р.   Захисник                                                                                                                        ______________                                      

Додаток № 1 до протоколу обшуку (огляду місця події) ______________________________________________ від _______________ року по кримінальному провадженню від ________________ року № __________________________________   Зауваження адвоката ___________________________ до протоколу обшуку/огляду

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України, ч. 3 ст. 20, 236 КПК України);
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • В порушення ст.13, ч. 2 ст. 234 КПК України обшук/огляд проводився без ухвали слідчого судді;
  • В порушення ст. 214 КПК України огляд місця події проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
  • Особа, яка володіє житлом чи іншим володінням не надавала добровільної згоди на проведення слідчої дії;
  • Не була пред’явлена ухвала про дозвіл на проведення обшуку/огляду (ст. 13, ч. 3 ст. 236 КПК України);
  • Не була надана копія ухвали про дозвіл на проведення обшуку/огляду (відповідно до ст. 236 КПК України);
  • Перед початком виконання ухвали слідчого судді, особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності – іншій присутній особі не була пред’явлена ухвала і надана її копія ( ч. 3 ст. 236 КПК України) (з даної статті вбачається, що під час обшуку/огляду має бути присутній власник приміщення);
  • В порушення ч. 2 ст. 234 КПК України обшук/огляд було здійснено особою, яка не зазначена в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду;
  • Обшук/огляд проводився оперативними співробітниками, проте доручення на них не були надані (не уповноважені особи, ч. 2 ст. 234);
  • В порушення ч.1 ст. 234 КПК України обшук/огляд проводиться без мети виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб;
  • Було проведено більше одного обшуку/огляду по одній ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду (відповідно до ч. 1 ст. 235 КПК України);
  • В порушення п. 1 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду не вказано строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
  • В порушення п. 2 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду відсутні відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук/огляд;
  • В порушення п. 3 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду не вказано положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
  • В порушення п. 4 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду відсутні відомості щодо житла чи володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку/огляду;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду відсутні відомості щодо особи, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі не зазначено саме особу, яка орендує приміщення;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі не зазначено володільця приміщення;
  • В порушення п. 5 ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляду не вказано речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук/огляд;
  • В порушення ч. 7 ст. 223 КПК України при здійсненні обшуку/огляду не були присутні не менше двох понятих;
  • У понятих не перевірено документи, що посвідчують особу (ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»);
  • В порушення ч. 5 ст. 236 КПК України у протоколі обшуку/огляду не зафіксований хід і результати особистого обшуку;
  • В порушення ст. 234, 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку/огляд;
  • Не було вручено другий примірник протоколу обшуку/огляду разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей особі у якої було проведено обшук/огляд, а в разі її відсутності – повнолітньому членові її сім’ї або його представникові (відповідно до ч. 9 ст. 236 КПК України);
  • В порушення ч. 9 ст. 236 КПК України при проведенні обшуку/огляду на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу не був вручений керівнику або представникові підприємства, установи або організації;
  • В порушення ч. 9 ст. 236 КПК України замість примірника протоколу (оригіналу) вручили копію протоколу обшуку/огляду;
  • В порушення п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України в протоколі обшуку/огляду не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії;
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • В порушення ч. 4 ст. 223 КПК України обшук/огляд проведено в нічний час (з 22 до 6 години);

Згідно ч. 2 ст. 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку;

  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру»;
  • Відповідно до ст. 107 КПК України порушено право сторони захисту безперешкодного фіксування проведення обшуку/огляду за допомогою відеозапису;
  • В порушення ч. 1 ст. 107, 236 КПК України виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку/огляду не фіксувалось за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів;
  • Не дали надати письмові пояснення стосовно відмови від підписання в протоколі (ч. 6 ст. 104 «Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.»);
  • Додатки до протоколу не були упаковані належним чином та засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, (стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, відсутній підпис адвоката на упаковках (ч.2-3 ст. 105 КПК України);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України та п.8 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на клопотання адвоката не було застосовано відео-фіксацію обшуку;
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223);
  • В порушення ч. 9 ст. 236 КПК України особі у якої було проведено обшук/огляд (адвокату) не було залишено примірник протоколу та опису вилучених документів та тимчасово вилучених речей;
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового;
  • В ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку/огляду зазначена невірна адреса, кабінет місця проведення обшуку/огляду;
  • Особи, що проводили обшук/огляд не представились, що унеможливило з’ясувати чи вказана дана особа в ухвалі про дозвіл на обшук/огляд та чи має вона повноваження;
  • В дорученні на оперативних співробітників не вказано конкретних прізвищ цих співробітників;
  • В дорученні на оперативних співробітників використовується печатка для пакетів, замість печатки для довідок;
  • В порушення ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої дії не роз’яснено права та обов’язки понятим;
  • В порушення ч. 8 ст. 236 КПК України на прохання (заяву) адвоката (особи у присутності якої проводився обшук) службові особи не перевірили документи, що встановлюють осіб понятих. Згідно ч. 7 ст. 46 КПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника;
  • Під час обшуку/огляду було проігноровано п. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник Ради адвокатів регіону;
  • В порушення п. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» копії та/або оригінали первинних документів та регістри бухгалтерського обліку були вилучені без складання реєстру вилучених документів;
  • Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку/огляду не було в обов’язковому порядку зафіксоване за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. (ч. 1 ст. 107 КПК України);
  • Слідчим в порушення ч. 1 ст. 236 КПК України не було вжито заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку/огляду осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.
  • В порушення ч. 4 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор не забезпечив схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.
  • В порушення ч. 5 ст. 236 КПК України обшук/огляд на підставі ухвали слідчого судді проводився в обсязі більшому ніж необхідно для досягнення мети обшуку/огляду з _____________ до _____________________, дата ______________________________.
  • В порушення ч. 5 ст. 235 обшук/огляд осіб які перебували в житлі чи іншому приміщенні проводився за рішенням слідчого чи прокурора без достатніх підстав вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук осіб проводився без складання відповідного протоколу слідчої дії.
  • В порушення ч. 6 ст. 236 КПК України закрите приміщення, сховище, речі, коли особа присутня при обшуку відмовилась їх відкривати або якщо володілець був відсутній відкривались не слідчим, прокурором, а сторонніми особами. В порушення п. 7 ст. 237, залучили так званих «спеціалістів» для відкриття приміщення без відповідного доручення/постанови слідчого, прокурора.
  • В порушення ч. 2 ст. 168 КПК України вилучено електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв’язку;
  • В порушення ч. 8 ст. 236 КПК України заяви осіб, у присутності яких здійснювався обшук/огляд, при проведення даної слідчої дії не були занесені до протоколу.
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 6 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  Даний додаток є невід’ємною частиною зазначеного протоколу   __________________р.   Захисник                                                                                                                      ______________      

Доповнення № 1 Зауваження учасника процесуальної дії до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від _______________ відносно _____________ на підставі ч. 4 ст. 104 КПК _________________________________________ (ПІБ особи) у кримінальному провадженні від_______________№_______________________   Зауваження адвоката ___________________________ до протоколу тимчасового доступу до речей та документів:

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України);
  1. Не представились посвідчення співробітниками поліції, на вимогу, що унеможливило з’ясувати чи вказана дана особа в ухвалі про дозвіл на обшук та чи має вона повноваження

(п. 1 Положення про службове посвідчення працівника прокуратури України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про національну поліцію») Частина 3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», —  «Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук». Закон не містить не лише згадок про обов’язок поліцейського дати зафіксувати своє посвідчення, але й заборони громадянинові зробити це. Дозволено – все, що не заборонено.

  • Постанова прокурора про призначення слідчого в даному конкретному кримінальному провадженні відсутня (Згідно ч. 3 ст. 110 КПК України Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне).
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • В порушення ч. 4 ст. 132 до застосування заходу забезпечення кримінального провадження не було здійснено можливість слідчим отримати речі і документи іншим шляхом (наприклад за письмовим запитом слідчого в порядку ст. 93 КПК України) у кримінальному провадженні.
  • Не була пред’явлена ухвала про тимчасовий доступ до речей та документів (ч. 2 ст. 159 КПК України, ст. 132 КПК України).
  • В ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів не зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів (п. 1 ч. 1 ст. 164 КПК).
  • В ухвалі не зазначено положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу (п. 2 ч. 1 ст. 164 КПК України).
  • В ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів не зазначено прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів (п. 4 ч. 1 ст. 164 КПК України);
  • Були вилучені речі та документи (які не зазначені в ухвалі)  назва, опис, інші відомості, яких не дають можливість визначити речі і документи, до яких був наданий тимчасовий доступ (п. 5 ч. 1 ст. 164 КПК України).
  • Відсутнє розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів, ій в ухвали (п. 6 ч. 1 ст. 164 КПК);
  • В порушення п. 7 ч. 1 ст. 164 строк дії ухвали перевищив один місяць з дня постановлення ухвали.
  • В порушення п. 8 ч. 1 ст. 164 відсутні положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.
  • В порушення ч. 2 ст. 165 КПК України зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа не  пред’явила особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів (не пред’явили копію ухвали).
  • В порушення ч. 2 ст. 165 КПК України зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа не  вручила особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, копію ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів (не вручили копію ухвали).
  • В порушення ч. 3 ст. 165 КПК України особа, яка пред’явила ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, попри імперативну норму не залишила володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.
  • В порушення ч. 4 ст. 165 КПК України на вимогу володільця особою, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, не було залишено копію вилучених оригіналів документів.
  • В порушення ч. 4 ст. 165 КПК України не були виготовлені копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
  • В порушення абзацу 2 статті 159 КПК України тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснювався не шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення, а шляхом безпосереднього вилучення. (стосується коли вони відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України не були зазначені в ухвалі).

(Інформацíйна систéма (англ. Information system) — сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. ) ( Положення про технічний захист інформації в Україні, затверджене Указом Президента України від 27.09.1999 № 1229/99, Порядок взаємодії органів виконавчоївлади з питань захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1772)

  • Попри те, що електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв’язку не були зазначені безпосередньо в ухвалі про тимчасовий доступ до речей та документів, їх було вилучено в порушення ч. 2 ст. ст. 168 КПК України.
  • В порушення ст. 161 КПК України уповноважена особа намагалась отримати тимчасовий доступ до речей і документів, до яких заборонено доступ, а саме:
  • листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою іншою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку із наданням правової допомоги;
  • об’єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.
  • В порушення ч. 1 ст. 168 КПК України факт передання тимчасово вилученого майна не був засвідчений протоколом.
  • Під час передання тимчасово вилученого майна при оформленні протоколу, попри прохання адвоката запросити понятих, не були присутні поняті (відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України);
  • В протоколі тимчасового доступу до речей і документів не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України);
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу обшуку перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • Було проведено тимчасове вилучення майна та оформлено протокол (з 22 до 6 години) в порушення ч. 4 ст. 223 КПК України).
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру».
  • Не дали надати письмові пояснення стосовно відмови від підписання в протоколі (ч. 6 ст. 104 «Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.»)
  • Додатки до протоколу не були упаковані належним чином упаковані та засвідчені підписами учасників, стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, відсутній підпис адвоката на упаковках (ч.2- 3 ст. 105 КПК України)
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223).
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового.
  • Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа не забезпечила схоронність такого майна (ст. 168 Кримінально-процесуального кодексу України).
  • В дорученні на оперативних співробітників не вказано конкретних прізвищ цих співробітників або доручення взагалі відсутнє (ст. 41 КПК України).
  • В дорученні на оперативних співробітників використовується печатка для пакетів, замість печатки для довідок (ст. 41 КПК України).
  • В порушення ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої дії не роз’яснили права понятим.
  • На прохання (заяву) адвоката (особи у присутності якої проводився обшук) в порушення ч. 8 ст. 236 не перевірили документи, що встановлюють осіб понятих. Згідно ч. 7 ст. 46 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника.
  • В порушення п. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» копії та/або оригінали первинних документів та регістри бухгалтерського обліку були вилучені без складання реєстру вилучених документів.
  • Виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей та документів не було в обов’язковому порядку зафіксоване за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів в той час як за клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим (клопотання було заявлене) (ч. 1 ст. 107 КПК України).
  • Про відмову в підписанні процесуальної дії не було зазначено в протоколі ч.6 ст. 104 КПК України.
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 6 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • В порушення ч. 1 ст. 107 за клопотанням учасника процесуальної дії не було застосовано технічні засоби фіксуавання.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).

  Даний додаток є невід’ємною частиною вищезазначеного протоколу ___________  р.   Адвокат           ______________                                М.Г. Герасько    

Додаток № 1 Зауваження учасника процесуальної дії до протоколу слідчого експерименту від _______________ відносно _______________________________ на підставі ч. 4 ст. 104 КПК _________________________________________ (ПІБ особи) у кримінальному провадженні від_______________№_______________________   Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України ___________________________ до протоколу слідчого експерименту (за наявності зауважень навпроти нього ставиться відмітка):

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України, ч. 3 ст. 20, 236 КПК України);
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • В порушення ст. 110 КПК України відсутні постанова слідчого, прокурора про проведення слідчого експерименту;
  • Перед початком проведення процесуальної дії не надана постанова слідчого, прокурора про проведення слідчого експерименту;
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • В порушення ст. 240 КПК України під час проведення процесуальної дії слідчим допускались дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я;
  • В порушення ст. 240 КПК України під час проведення процесуальної дії відсутній спеціаліст;
  • Особа відмовилась добровільно надати згоду про проведення слідчого експерименту в приміщенні;
  • Не була пред’явлена ухвала про проведення слідчого експерименту (ч. 5 ст. 240 КПК України);
  • В протоколі проведення слідчого експерименту не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України);
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • В порушення ст. 240 КПК України у протоколі докладно не викладено умови і результати слідчого експерименту;
  • Було проведення слідчого експерименту та оформлено протокол (з 22 до 6 години) в порушення ч. 4 ст. 223 КПК України);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру»;
  • Не дали надати письмові пояснення стосовно відмови від підписання в протоколі (ч. 6 ст. 104 «Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.»);
  • Додатки до протоколу не були належним чином упаковані та засвідчені підписами учасників, стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, відсутній підпис адвоката на упаковках (ч.2- 3 ст. 105 КПК України);
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223 КПК України);
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового;
  • В порушення ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої дії не роз’яснили права понятим;
  • На прохання (заяву) адвоката, в порушення ч. 8 ст. 236 не перевірили документи, що встановлюють осіб понятих. Згідно ч. 7 ст. 46 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника;
  • Про відмову в підписанні процесуальної дії не було зазначено в протоколі ч.6 ст. 104 КПК України;
  • Вчинявся тиск на особу;
  • Службові особи правоохоронного органу катували особу;
  • Під час обшуку особи присутнє заподіяння побоїв, мук або мордувань (ст. 126 КК).

Заподіяння мук – це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення його в шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії. Мордування – це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії. (п. 3.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затведжені Наказом Мінохорони здоров’я України віл 17.01.95 №6, зареєстровано в Мінюсті України від 26.07.1995 р. № 255/791).

  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 5 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • В порушення ч. 1 ст. 107 за клопотанням учасника процесуальної дії не було застосовано технічні засоби фіксуавання.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  Даний додаток є невід’ємною частиною вищезазначеного протоколу   ___________  р.     Адвокат                                                                                                                   ______________                                                        

Додаток № 1 Зауваження учасника процесуальної дії до протоколу відібрання зразків для експертного дослідження від _______________ відносно _______________________________ на підставі ч. 4 ст. 104 КПК _________________________________________ (ПІБ особи) у кримінальному провадженні від_______________№_______________________   Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України ___________________________ до протоколу відібрання біологічних зразків для експертного дослідження (за наявності зауважень навпроти нього ставиться відмітка):

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України, ч. 3 ст. 20, 236 КПК України);
  • Слідчий не виніс, не пред’явив вмотивовану постанову про заборону використання технічних засобів коли адвокат хотів використати технічні засоби для фіксування процесуальної дії (п. 11. ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України).
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • В порушення ст. 241 КПК України відсутні постанова прокурора про відібрання біологічних зразків для експертного дослідження;
  • В порушення ст. 241 КПК України перед початком проведення процесуальної дії не надана постанова прокурора про відібрання біологічних зразків для експертного дослідження;
  • В порушення ст. 241 КПК України під час проведення процесуальної дії слідчим допускались дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я;
  • В порушення ст. 241 КПК України під час проведення процесуальної дії відсутні судово-медичний експерт або лікар;
  • Особа відмовилась добровільно надати біологічні зразки;
  • Не була пред’явлена ухвала про відібрання біологічних зразків для експертного дослідження (ч. 2 ст. 159 КПК України);
  • В протоколі відібрання біологічних зразків для експертного дослідження не містяться відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України);
  • Учасникам процесуальної дії не було надано можливості ознайомитись із текстом протоколу перед його підписанням (ч. 4 ст. 104 КПК України);
  • Було проведено відібрання біологічних зразків для експертного дослідження та оформлено протокол (з 22 до 6 години) в порушення ч. 4 ст. 223 КПК України);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру»;
  • Не дали надати письмові пояснення стосовно відмови від підписання в протоколі (ч. 6 ст. 104 «Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.»);
  • Додатки до протоколу не були належним чином упаковані та засвідчені підписами учасників, стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, відсутній підпис адвоката на упаковках (ч.2- 3 ст. 105 КПК України);
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223 КПК України);
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового;
  • В порушення п.3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень в протоколі не зазначено які зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань;
  • В порушення ч. 3 ст. 223 КПК України перед проведенням слідчої дії не роз’яснили права понятим;
  • На прохання (заяву) адвоката (особи у присутності якої проводився обшук) в порушення ч. 8 ст. 236 не перевірили документи, що встановлюють осіб понятих. Згідно ч. 7 ст. 46 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника;
  • Зразки відібрані у невідповідності до науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень;
  • Про відмову в підписанні процесуальної дії не було зазначено в протоколі ч.6 ст. 104 КПК України;
  • Вчинявся тиск на особу;
  • Службові особи правоохоронного органу катували особу;
  • Під час обшуку особи присутнє заподіяння побоїв, мук або мордувань (ст. 126 КК).

Заподіяння мук – це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення його в шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії. Мордування – це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії. (п. 3.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затведжені Наказом Мінохорони здоров’я України віл 17.01.95 №6, зареєстровано в Мінюсті України від 26.07.1995 р. № 255/791).

  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Факти відмови від підпису в протоколі не засвідчений адвокатом або понятим (ч. 5 ст. 104 КПК).
  • Додатки до протоколу не були засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК).
  • Протокол під час досудового розслідування не складався слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
  • Протокол не складався під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення як передбачено ч. 1 ст. 106, а складався набагато пізніше дата _________час_______.
  • В порушення ч. 1 ст. 107 за клопотанням учасника процесуальної дії не було застосовано технічні засоби фіксуавання.
  • Особи, які брали участь у процесуальній дії не були заздалегід повідомлені про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії (ч. 2 ст. 107 КПК).
  • ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  Даний додаток є невід’ємною частиною вищезазначеного протоколу   ___________  р.   Адвокат                                                                                                                   ______________                                                  

Типові порушення  для складання клопотання про повернення обвинувального акту на підготовчому засіданні по кримінальному провадженню від ________________ року № __________________________________

  • В порушення ст. 253 КПК України не здійснено відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії (повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом).
  • В порушення ч.2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам.
  • У п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК Українизазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією.
  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить обов’язкових відомостей.
  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
  • В порушення ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту не додано реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 2971цього Кодексу), розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного, довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації; (якщо підозрюваний відмовиться від написання розписки, то обвинувальний акт буде повернутий судом).
  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не вірно або не повно зазначено анкетні дані обвинуваченого.

Ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова по справі 750/11090/16-к «За вказаною в обвинувальному акті адресою, а саме: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 не проживає, а прокурором, не дивлячись на відкладення підготовчого судового засідання, явка обвинуваченого у судове засідання не забезпечена, тому суд фактично позбавлений можливості викликати його до суду. Таким чином, в обвинувальному акті не вказано фактичне місце проживання обвинуваченого, що є обов’язковим відповідно до п.2 ч.2 ст.291 КПК України.»

  • Наявні порушення ст. 291 КПК України під час вручення обвинувального акту.

Ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі 757/31400/16-к  «Відповідно до вимог ст. 293 КПК України водночас з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Разом з тим, в порушення вказаних вимог до обвинувального акту не додано розписки про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування як ОСОБОЮ_2 так і її захисником. Будь-які інші данні, в тому числі і рапорт слідчого про неможливість вручення останнім вказаних процесуальних документів чинним Кримінально-процесуальним законом не передбачено. Окремо необхідно звернути увагу на те, що вручення копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику закон зобов’язує прокурора, а не слідчого у кримінальному провадженні». Ухвала Святошинського районного суду м. Києва по справі 1-кп/759/559/17  «Захисник, яку підтримав обвинувачений, заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки останній не відповідає вимогам закону. Своє клопотання захист мотивувала тим, що їй не були вручені під розписку у встановленому законом порядку копія обвинувального акту та додатків до нього, досудове розслідування є неповним, порушено права на захист обвинуваченого». Ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі 757/44443/17-к Окрім того, вручений обвинуваченій ОСОБА_3 та захиснику обвинувальний акт не скріплений печаткою, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Згідно з ч.1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Разом з тим, в порушення вказаних вище вимог закону обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченій та її захиснику вручений начальником відділення СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві. Обвинувальний акт повинен вручатися виключно прокурором, а не слідчим чи іншою не уповноваженою особою.

  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутня конкретизація злочину та наявні типові помилки.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/18229/17  Як вбачається з даного обвинувального акту, останній не містить даних про час вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В ньому відсутні відомості щодо приблизної або конкретної дати вчинення кримінального правопорушення. Ухвала Оболонського районного суду м. Києва по справі 756/6938/17 Однак, поданий обвинувальний акт не містить ні формулювання обвинувачення, ні виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення ні правової кваліфікації. Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується викладене сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи. В обвинувальному акті не зазначено конкретно місце скоєння кримінального правопорушення. Підводячи підсумки, слід зазначити, що обвинувальний акт має чітко та повно містити відомості передбачені ч.2 ст. 291 КПК. А тому, адвокати зобов’язані детально проаналізувати дане процесуальне рішення для того, щоб не допустити порушення прав та свобод людини, які можуть бути спричинені неуважністю та непрофесійністю слідчих та прокурорів.

  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не відповідає статусу офіційного документу.

Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розумітидокумент, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням. З аналогічних підстав було відмовлено у задоволені апеляційної скарги прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області Добровольскому Д. М. (ухвала апеляційного суду Одеської області від 05.08.2015 р. у справі №521/12725/14-к, провадження №11-кп/785/1026/15).     Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34). До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). Вищезазначені твердження знайшли своє відображення в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 05.08.2015 р. у справі №11-кп/791/676/15, в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 06.08.2015 р. у справі 11-кп/790/1470/15. Прокурор, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт або зазначені клопотання. Бувають випадки, коли прокурор, який представляє державне обвинувачення у суді, не включений до групи прокурорів або замінений в порушення процедури, встановленої кримінальним процесуальним кодексом України. Така обставина є безперечною вимогою повернення обвинувального акту. Вказана позиція підтверджується ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.07.2015 р. у справі №:359/4383/15-к.

Основні зауваження до повідомлення (повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення процесуальної дії).

  • Захисник був позбавлений підготуватися до відповідної процесуальної дії, так як в повістці (смс) не зазначено про яку саме процесуальну дію йде мова, оскільки номер провадження тільки присвоєний, незрозуміло до якої справи готуватись і у звязку із чим викликають.
  • У повідомленні не зазначено ПІБ слідчого, прокурора, слідчого судді, який здійснює повідомлення.
  • У повідомленні не зазначено найменування суду, який здійснює повідомлення (ст. 112 КПК)
  • У повідомленні не зазначено адресу установи, яка здійсню повідомлення (ст. 112 КПК).
  • Не зазначено номер телефону чи інших засобів зв’язку (ст. 112 КПК).
  • Не зазначено Ім’я (найменнування) особи, яка повідомляється, та її адреса (ст. 112 КПК).
  • Не зазначено Найменування (номер) кримінального провадження в межах якого здійснюється повідомлення (ст. 112 КПК).
  • Не зазначено процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється (ст. 112 КПК).
  • Не зазначено дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа (ст. 112 КПК).
  • Не зазначено інформацію про процесуальну дію, яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа (Ст.112).
  • Не зазначено вказівку про необов’язковість участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її не прибуття (ст. 112 КПК).
  • Відсутній підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик (ст. 112 КПК).
  • ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

    __________________р.   Захисник                                                                                                                        ______________                                    

Основні зауваження до повістки про виклик  

  • Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручалась не згідно з міжнародним договором про надання правової допомоги, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представницитва (ч. 7 ст. 135 КПК).
  • Повістка про виклик вручалась не уповноваженою особою(працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, секретарем судового засідання) (ч. 8 ст. 135 КПК).
  • У повістці про виклик не зазначено прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, який здійснює виклик (п. 1 ч. 1 ст. 137 КПК).
  • Не зазначено найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону, чи інших засобі звязку.
  • 3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;
  • 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;
  • 5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;
  • 6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;
  • 7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;
  • 8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження;
  • 9)Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;
  • 10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

    __________________р.   Захисник                                                                                                                        ______________                                  

Основні зауваження до постанови слідчого, прокурора

  • Постанова не містить відомостей про місце і час прийняття постанови (п. 1 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Відсутні відомості про ПІБ, посаду особи, яка прийняла постанову (п. 1 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Відсутній зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови (п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Відсутні мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу (п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Відсутній зміст прийнятого рішення (п. 3 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Відсутні місце та час, строки його виконання (п. 3 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Не зазначено особу, якій належить виконати постанову (п. 3 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Не зазначено можливість та порядок оскарження постанови (п. 3 ч. 5 ст. 110 КПК).
  • Постанова слідчого, прокурора не виготовлена на офіційному бланку (ч. 6 ст. 110 КПК)
  • Постанова в порушення ч. 6 ст. 110 не підписана службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
  • Постнова слідчого, прокурора не прийнята в межах компетенції та згідно із законом, а тому не є обов’язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. (ч7 ст. 110 КПК).
  • ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

    __________________р.   Захисник                                                                                                                        ______________                                  

Додаток № 1 до Повідомлення про підозру від _____________ «Зауваження до процесуальної дії (вручення) повідомлення про підозру ________________________________________ (ПІБ громадянина) по кримінальному провадженню від ________________ року № __________________________________,  а також пояснення з приводу підозри на підставі п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК, ч. 4 ст. 46 КПК України Зауваження адвоката відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України ___________________________ до процесуальної дії – вручення повідомлення про підозру (за наявності зауважень навпроти нього ставиться відмітка):

  • Не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до ст. 59 Конституції України, ст. 20 КПК України);
  • Під час проведення процесуальної дії слідчий не давав відопівідь на запитання адвоката, підозрюваного в порушення п. 10 ч. 3 ст. 42, ст. 46 КПК України. Дані запитання не були відображені в протоколі процесуальної дії.
  • За станом здоров’я особа, якій вручалось повідомлення не усвідомлювала проведення процесуальної дії та суть підозри;
  • В порушення ст. 28 КПК України процесуальна дія виконана в порушення розумних строків (необґрунтовано довго вручали підозру);
  • В порушення ст. 103, 104 КПК України попри клопотання адвоката про фіксування процесуальної дії протоколом, прокурором не було складено протокол про хід і результати процесуальної дії – вручення повідомлення про підозру;
  • В порушчення п. 3 ст. 17 КПК України підозра ґрунтується на доказах отриманих незаконним шляхом, а саме: (____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________)
  • Слідчий повідомив про підозру без погодження з прокурором (п.6 ч. 2 ст. 40 КПК України).
  • В повідомленні про підозру не вказаний фактичний час вручення (п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України);
  • Повідомлення про підозру було вручено не підозрюваному, а іншій особі;
  • В порушення ч. 3 ст. 17 КПК України підозра ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом;
  • В порушення ст. 219 КПК України на день повідомлення особі про підозру закінчився 2-х місячний строк досудового розслідування;
  • В порушення вимог ч. 2ст. 276 КПК України, у змісті повідомлення підозрюваному не роз’яснювалися його права;
  • В порушення вимог ч. 3ст. 276 КПК України на прохання підозрюваного прокурор детально не роз’яснив кожне із зазначених прав;
  • В порушення ч.1 ст. 277 КПК України повідомлення не містить відомості про прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
  • В порушення ч.1 ст. 277 КПК України повідомлення не містить відомості про стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
  • В порушення ч. 8 ст. 42 КПК України підозрюваному, обвинуваченому не вручено пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки;
  • Під час вручення пам’ятки про процесуальні права та обов’язки не було одночасно повідомлено та роз’яснене кожне з прав слідчим, прокуром (ч. 8 ст. 42, ст. 42, ч. 2 ст. 276 КПК).
  • В порушення ч.1 ст. 277 КПК України повідомлення не містить відомості про права підозрюваного;
  • В порушення ч.1 ст. 277 КПК України повідомлення не містить відомості про підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення;
  • В порушення ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено не в день його складання;
  • В порушення ч.2 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручено пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання;
  • В порушення ч. 4 ст. 22 КПК України повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснено не прокурором;
  • Повідомлення про підозру вручено особою, яка не підписувала письмове повідомлення про підозру;
  • У понятих не перевірено документи, що посвідчують особу (ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»);
  • В порушення ч. 1 ст. 107 КПК України клопотання адвоката про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів не було задоволено. Збирання доказів передбачене п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатську діяльність та адвокатуру»;
  • В порушення ст. 19 Конституції України слідчий не задовольнити клопотання адвоката про залучення його понятого. Оскільки адвокат діє «дозволено все, що не заборонено», а слідчий діє «дозволено все що передбачено законодавством». В діючому КПК не визначено хто обирає понятих, а тому, прохання задовольнити понятого адвоката мало б бути задоволено (ч. 7 ст. 223);
  • В порушення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката не було допущено по усному договору до укладення письмового;
  • На процесуальну дію не викликався адвокат згідно ст. 135, 111, ч. 1 ст. 278 КПК України. Порушено право на захист. Підозра вручена без адвоката. (Згідно ч. 2. Ст. 111 КПК України повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.

Згідно ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

  • Заперечую відповідно п. 10 ч. 3 ст. 42 проти процесуальної дії – вручення повідомлення про підозру підзахисному, вважаю її необґрунтованою і безпідставною.
  • Копія процесуального документу не була надана на прохання адвоката та підзахисного в порушення п. 15 ч. 3 ст. 42, 46 КПК України.
  • Під час вручення пам’ятки підозрюваному про його процесуальні права та обов’язки не було здійснено їх одночасне повідомлення особою, яка здійснювала таке повідомлення (ч. 8 ст. 42 КПК України).
  • Законні вимоги захисника не виконувались в порушення ч. 7 ст. 46 КПК України.
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд попри їх зобов’язання не надали затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також не надали можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд надавали рекомендації щодо залучення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України).
  • Правова кваліфікація здійснена невірно _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
  • _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Даний додаток є невід’ємною частиною процесуальної дії – вручення повідомлення про підозру. __________________р.   Захисник                                           ______________                   __________________

Типові порушення  для складання клопотання про повернення обвинувального акту на підготовчому засіданні по кримінальному провадженню від ________________ року № __________________________________

  • В порушення ст. 253 КПК України не здійснено відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії (повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом).
  • В порушення ч.2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам.
  • У п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК Українизазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією.
  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить обов’язкових відомостей.
  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
  • В порушення ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту не додано реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 2971цього Кодексу), розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного, довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації; (якщо підозрюваний відмовиться від написання розписки, то обвинувальний акт буде повернутий судом).
  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не вірно або не повно зазначено анкетні дані обвинуваченого.

Ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова по справі 750/11090/16-к «За вказаною в обвинувальному акті адресою, а саме: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 не проживає, а прокурором, не дивлячись на відкладення підготовчого судового засідання, явка обвинуваченого у судове засідання не забезпечена, тому суд фактично позбавлений можливості викликати його до суду. Таким чином, в обвинувальному акті не вказано фактичне місце проживання обвинуваченого, що є обов’язковим відповідно до п.2 ч.2 ст.291 КПК України.»

  • Наявні порушення ст. 291 КПК України під час вручення обвинувального акту.

Ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі 757/31400/16-к  «Відповідно до вимог ст. 293 КПК України водночас з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Разом з тим, в порушення вказаних вимог до обвинувального акту не додано розписки про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування як ОСОБОЮ_2 так і її захисником. Будь-які інші данні, в тому числі і рапорт слідчого про неможливість вручення останнім вказаних процесуальних документів чинним Кримінально-процесуальним законом не передбачено. Окремо необхідно звернути увагу на те, що вручення копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику закон зобов’язує прокурора, а не слідчого у кримінальному провадженні». Ухвала Святошинського районного суду м. Києва по справі 1-кп/759/559/17  «Захисник, яку підтримав обвинувачений, заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки останній не відповідає вимогам закону. Своє клопотання захист мотивувала тим, що їй не були вручені під розписку у встановленому законом порядку копія обвинувального акту та додатків до нього, досудове розслідування є неповним, порушено права на захист обвинуваченого». Ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі 757/44443/17-к Окрім того, вручений обвинуваченій ОСОБА_3 та захиснику обвинувальний акт не скріплений печаткою, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Згідно з ч.1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Разом з тим, в порушення вказаних вище вимог закону обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченій та її захиснику вручений начальником відділення СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві. Обвинувальний акт повинен вручатися виключно прокурором, а не слідчим чи іншою не уповноваженою особою.

  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутня конкретизація злочину та наявні типові помилки.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/18229/17  Як вбачається з даного обвинувального акту, останній не містить даних про час вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В ньому відсутні відомості щодо приблизної або конкретної дати вчинення кримінального правопорушення. Ухвала Оболонського районного суду м. Києва по справі 756/6938/17 Однак, поданий обвинувальний акт не містить ні формулювання обвинувачення, ні виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення ні правової кваліфікації. Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується викладене сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи. В обвинувальному акті не зазначено конкретно місце скоєння кримінального правопорушення. Підводячи підсумки, слід зазначити, що обвинувальний акт має чітко та повно містити відомості передбачені ч.2 ст. 291 КПК. А тому, адвокати зобов’язані детально проаналізувати дане процесуальне рішення для того, щоб не допустити порушення прав та свобод людини, які можуть бути спричинені неуважністю та непрофесійністю слідчих та прокурорів.

  • В порушення ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не відповідає статусу офіційного документу.

Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розумітидокумент, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням. З аналогічних підстав було відмовлено у задоволені апеляційної скарги прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області Добровольскому Д. М. (ухвала апеляційного суду Одеської області від 05.08.2015 р. у справі №521/12725/14-к, провадження №11-кп/785/1026/15).     Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34). До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). Вищезазначені твердження знайшли своє відображення в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 05.08.2015 р. у справі №11-кп/791/676/15, в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 06.08.2015 р. у справі 11-кп/790/1470/15. Прокурор, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт або зазначені клопотання. Бувають випадки, коли прокурор, який представляє державне обвинувачення у суді, не включений до групи прокурорів або замінений в порушення процедури, встановленої кримінальним процесуальним кодексом України. Така обставина є безперечною вимогою повернення обвинувального акту. Вказана позиція підтверджується ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.07.2015 р. у справі №:359/4383/15-к.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________       КЛОПОТАННЯ про проведення невідкладного судово-медичної експертизи (обстеження)   ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Встановлено, що особі____________________ по зовнішнім ознакам нанесені тілесні ушкодження, а саме: ____________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ З огляду на викладене, з метою повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин, керуючись ст.ст. 45, 220 КПК України, —   ПРОШУ:

  1. Забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи – _____________________________________________________________________ з метою встановлення походження та тяжкості нанесення тілесних ушкоджень останньому.

        _____________ р.   Захисник                                                                               ________________                                    

Зауваження до рапорту у кримінальному провадженні від ________________ року №_________________________________,   Зауваження адвоката ___________________________ до письмового доказу – документу, який був складений у кримінальному провадженні – рапорту співробітника Національної поліції:

  • Рапорт адресований не безпосередньому керівникові а іншій особі в порушення п. 8 Інструкції № 575.

( «Отриману інформацію про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розкриттю та досудовому розслідуванню, поліцейські доповідають рапортом (далі — ініціативний рапорт) безпосередньому керівникові, який після ознайомлення надсилає цей рапорт відповідному керівнику органу, підрозділу поліції для розгляду і направлення до органу досудового розслідування і підрозділу кримінальної поліції для використання цієї інформації під час розкриття та досудового розслідування кримінального правопорушення».  пункт 8 «Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.07.17 № 575 (далі – Інструкція № 575).

  • Ініціативний рапорт не зареєстрований в порядку визначеному відповідним нормативно-правовим актом.

(п. 8 Інструкції № 575 «Ініціативні рапорти реєструються в журналах вихідної кореспонденції канцелярії (секретаріату) органу, підрозділу, працівник якого отримав інформацію, та в журналах вхідної кореспонденції канцелярії (секретаріату) органу досудового розслідування та підрозділу кримінальної поліції, якому керівником органу, підрозділу поліції доручено її перевірку під час розкриття та досудового розслідування кримінальних правопорушень. Якщо в ініціативному рапорті містяться відомості, що становлять державну таємницю, цей рапорт у встановленому порядку реєструється в режимно-секретному органі відповідного органу, підрозділу поліції».)

  • Ініціативний рапорт скопійований з іншого аналогічного рапорту іншого співробітника
  • ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

  Даний додаток є письмовими зауваженнями адвоката до рапорту складеного в межах вище наведеного кримінального провадження.  __________________р.  Захисник                                                                                                                        ______________                                  

До будь-якої заінтересованої установи (державного органу, організації)   Адвокату Герасько Максиму Григоровичу, 07.04.1983 р.н. с-во № 4294   Заява про надання згоди на розголошення інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації, таємниці лікування, персональних даних, банківської таємниці)   Я, __________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові) (народився «___»____________ 19___ року, паспорт серія ___ № _______________, виданий ____________________________________________________________________________________) відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”, а також Закону України «Про банки і банківську діяльність»  надаю згоду Герасько Максиму Григорович, 07.04.1983 р. н. а також Адвокатському бюро «Герасько і партнери», ЄДРПОУ 38778170 на отримання від будь-яких органів державної влади або місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб,  обробку, зберігання, поширення та розголошення наступних даних: — обробку та розголошення всіх моїх персональних даних, зокрема та не виключно лікарської таємниці, фото, відео зображень, паспортних даних, інших даних, що відносяться до конфіденційного інформації, персональних даних або інформації з обмеженим доступом.; — отримання інформації, яка, відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становить банківську таємницю — автобіографічні дані, відомості про трудову діяльність, особисті відомості (вік, стать, родинний стан, склад сім’ї, паспортні дані  тощо); — відомості щодо місця проживання: фактичне та за державною реєстрацією, відомості про перебування на військовому обліку, дані, що стосуються стану здоров’я, визначених законодавством, дані щодо періоду надання відпусток, дані, що підтверджують право працівника на пільги, встановлені законодавством, дані про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків (його номер), електронні ідентифікаційні дані (біографічні довідки, номери телефонів), запис зображення(фото); — використання персональних даних, що передбачає дії володільця щодо обробки цих даних, в тому числі використання персональних даних відповідно до їх професійних чи службових або трудових обов’язків, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб’єктам відносин пов’язаних із персональними даними (стаття 10 Закону України «Про захист персональних даних»); — розголошення інформації стосовно хвороб та перебігу лікування відносно мене, лікарської таємниці;  зображення фото та відео з моєю участю. — поширення, накопичення, зберігання та збирання персональних даних, що передбачає дії володільця бази персональних даних щодо передачі відомостей про фізичну особу з бази персональних даних (стаття 14 Закону України «Про захист персональних даних» (надалі — Закон); — доступ до персональних даних третіх осіб, що визначає дії володільця бази персональних даних у разі отримання запиту від третьої особи щодо доступу до персональних даних, у тому числі порядок доступу суб’єкта персональних даних до відомостей про себе (стаття 16 цього Закону). З моїх слів надруковано вірно. Згоду надано добровільно повністю розуміючи значення своїх дій.   ПІБ:   ДАТА                                                                                     ПІДПИС

АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «МАКСИМАЛЬНИЙ ЗАХИСТ»

а/с № 30, м. Київ, 03038,

e-mail:___________________, моб.______________, www.personal-advokat.com.ua

Слідчому СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві

С____ В.М.

04050, м. Київ, вул. Герцена, 9, кб. 425

 

Адвоката: _________________свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ______ від 19.02.2018 року

поштова адреса: а/с № 30, м. Київ, 03___

моб.: _______________

Електрона пошта: _________________________

в інтересах:_________________________________, 31.10.1951 року народження

 

Кримінальне провадження

1_____________________

від __________________року

 

КЛОПОТАННЯ

про проведення слідчих та процесуальних дій за участі захисника

 

            У провадженні СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № ____________________ від -____________року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст. 364, ч.5 ст.191 КК України.

У ході досудового розслідування слідчим СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві _______В.М. 31.01.2019 року було викликано _______________________для вручення підозри у кримінальному провадженні № ______________________.

Захист прав та законних інтересів __________________ здійснюється Адвокатським об’єднанням «Максимальний захист», в тому числі адвокатом _____________________на підставі договору про надання правової допомоги № ___________.

У зв’язку із вище викладеним, з метою дотримання гарантованих Конституцією України та КПК України прав Яворовського О.П. на підставі ст. 42, 46 КПК України, —

 

ПРОШУ:

  1. Усі слідчі та процесуальні дії за участю_______________. у кримінальному провадженні № _____________________від 04.2015 року проводити за участі адвоката ____________
  2. Про усі слідчі та процесуальні дії у зазначеному кримінальному провадженні, які будуть проводитися за участю__________________., в порядку ст. 135 КПК України, прошу повідомляти завчасно за адресою:__________________

 

Додатки:

  1. Копія договору про надання правової допомоги на 4 арк.
  2. Копія ордеру – на 1 арк.
  3. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю – на 1 арк.;

                       

04.02.2019 року

 Адвокат                                                           _____________                 

Слідчому судді

Печерського районного суду міста Києва

01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А

адвоката: ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія,

який діє на підставі договору про надання правової допомоги від

Поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 304

Тел.: 097-888-99-77

Електронна пошта:

в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2»,

код ЄДРПОУ:

місцезнаходження: 08147,

 

Кримінальне провадження

 

КЛОПОТАННЯ

про скасування арешту майна

на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. від 10 вересня 2015 року про накладення арешту на майно у справі № НОМЕР_1

 

10 вересня 2015 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва Білоцерківцем О.А. було розглянуто клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України про арешт майна у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 17.10.2013 року, за результатами чого було постановлено ухвалу від 10.09.2015 року (справа № НОМЕР_1), якою накладено арешт на низку земельних ділянок, та заборонено відчужувати і змінювати межі цих земельних ділянок.

Серед вищезазначених ділянок були наявні також і ті, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2», код ЄДРПОУ:, представництво інтересів якого здійснюється Адвокатським об’єднанням «Максимальний захист», в особі адвоката ОСОБА_1.

Клопотання слідчого про арешт земельних ділянок, належних ТОВ «ОСОБА_2», розглядалось без повідомлення власника майна.

Вважаємо, що арешт на майно ТОВ «ОСОБА_2» накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

  1. Відповідно до ч.1 статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності — також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Таким чином, слідчим суддею істотно порушено норми кримінального процесуального закону при ухваленні рішення про арешт майна.

  1. Встановлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 17.10.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 197-1, ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2015 року накладення арешту на земельні ділянки ТОВ «ОСОБА_2» за кадастровими номерами: зумовлено необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94132173 КПК України, слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Як визначено у ст.ст. 716 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 — 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Так, службові особи ТОВ «ОСОБА_2» будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 17.10.2013 року не мають.

Більш того, ТОВ «ОСОБА_2» є законним та добросовісним набувачем права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами:, в більшості випадків внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, які не визнані недійсними чи нікчемними.

Згідно абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, правові підстави для подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, відсутні.

На даний час відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв’язку з чим арешт майна підлягає скасуванню.

  1. Відповідно до ч. 1 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Однак, земельні ділянки, належні ТОВ «ОСОБА_2», не можуть бути речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України, оскільки не були знаряддям вчинення злочину, не зберегли на собі його слідів або інших відомостей про кримінальне правопорушення, не були набуті протиправним шляхом.

  1. Відповідно до ч. 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 частини 2 статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Відповідно до статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

  • одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
  • призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
  • були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, — переходять у власність держави;
  • були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Жодній із вище перелічених ознак вилучене під час обшуку майно не відповідає, а тому підстав для застосування спеціальної конфіскації до такого майна не має.

Відповідно до ч. 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Однак, службові особи ТОВ «ОСОБА_2» не є у зазначеному кримінальному провадженні ані підозрюваними, ані обвинуваченими, у зв’язку із чим належне підприємству майно не може бути конфіскованим.

Із зазначеного вбачається, що накладений арешт порушує права та законні інтереси власника майна, оскільки службові особи ТОВ «ОСОБА_2» не мають жодного відношення до кримінального провадження в якому було подано клопотання про арешт майна, не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого, не є будь-яким іншим учасником кримінального провадження.

Крім того, ТОВ «ОСОБА_2» є добросовісним набувачем вказаних земельних ділянок, а застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження, порушує права товариства як власника, що свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

  1. Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, оскільки ТОВ «ОСОБА_2» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження арешт майна такої особи є недопустимим.

  1. Так, статтями 716 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об’єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що зилишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Протягом 6 (шести) років досудового розслідування не встановлено, що вказані земельні ділянки набуті злочинним шляхом, а накладений арешт порушує права власника на розпорядження належним йому майном.

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 1 протоколу №1 до Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод (ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення у справі «»Україна-Тюмень» проти України» (Ukraine-Tyumen v.Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, є показовим прикладом того, що відповідаючи інтересам суспільства, певна дія, вчинювана органами влади, все одно може порушувати права особи через її непропорційність. Суд нагадує, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу вживати деяких необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (див. рішення «Броньовський проти Польщі» [GC], заява № 31443/96, п. 143, CEDH 2004-…).

У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між загальною суспільною потребою та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення «Спорронг та Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982, серія A № 52, стор. 26, п. 69).

Суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

З огляду на викладене, правові підстави для подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, відсутні. На даний час відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «ОСОБА_2» майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв’язку з чим арешт майна підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

Арешт майна також, на підставі ч. 2 ст. 174 КПК України може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, однією з основних засад кримінального провадження є недоторканість права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У зв’язку із вищевикладеним, у відповідності до ст. 1 протоколу №1 Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод (ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), керуючись ст.ст. 7, 16, 64-2, ст. 174 КПК України, —

 

ПРОСИМО СУД:

 

  1. Скасувати арешт та заборону відчуження і зміну меж земельних ділянок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ) за кадастровими номерами:, які знаходяться на території Київської області, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2015 року за клопотанням слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в межах кримінального провадження № НОМЕР_2від 17.10.2013 року.
  2. Копію ухвали про відповідне рішення направити сторонам.

 

Додатки:

  1. Копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.09.15 у справі №НОМЕР_1 на 2 арк.
  2. Копії правовстановлюючих документів на земельні ділянки за кадастровими номерами: на 33 арк.
  3. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на 1 арк.
  4. Копія ордеру на 1 арк.
  5. Копія договору про надання правової допомоги на 4 арк.

 

06.03.2019 року

 

Адвокат                                                                _____________   ОСОБА_1

 

Слідчому судді

Печерського районного суду міста Києва

01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А

адвоката: ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія,

який діє на підставі договору про надання правової допомоги від

Поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 304

Тел.: 097-888-99-77

Електронна пошта:

в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2»,

код ЄДРПОУ:

місцезнаходження: 08147,

 

Кримінальне провадження

 

КЛОПОТАННЯ

про скасування арешту майна

на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. від 10 вересня 2015 року про накладення арешту на майно у справі № НОМЕР_1

 

10 вересня 2015 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва Білоцерківцем О.А. було розглянуто клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України про арешт майна у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 17.10.2013 року, за результатами чого було постановлено ухвалу від 10.09.2015 року (справа № НОМЕР_1), якою накладено арешт на низку земельних ділянок, та заборонено відчужувати і змінювати межі цих земельних ділянок.

Серед вищезазначених ділянок були наявні також і ті, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2», код ЄДРПОУ:, представництво інтересів якого здійснюється Адвокатським об’єднанням «Максимальний захист», в особі адвоката ОСОБА_1.

Клопотання слідчого про арешт земельних ділянок, належних ТОВ «ОСОБА_2», розглядалось без повідомлення власника майна.

Вважаємо, що арешт на майно ТОВ «ОСОБА_2» накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

  1. Відповідно до ч.1 статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності — також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Таким чином, слідчим суддею істотно порушено норми кримінального процесуального закону при ухваленні рішення про арешт майна.

  1. Встановлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 17.10.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 197-1, ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2015 року накладення арешту на земельні ділянки ТОВ «ОСОБА_2» за кадастровими номерами: зумовлено необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94132173 КПК України, слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Як визначено у ст.ст. 716 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 — 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Так, службові особи ТОВ «ОСОБА_2» будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 17.10.2013 року не мають.

Більш того, ТОВ «ОСОБА_2» є законним та добросовісним набувачем права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами:, в більшості випадків внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, які не визнані недійсними чи нікчемними.

Згідно абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, правові підстави для подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, відсутні.

На даний час відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв’язку з чим арешт майна підлягає скасуванню.

  1. Відповідно до ч. 1 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Однак, земельні ділянки, належні ТОВ «ОСОБА_2», не можуть бути речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України, оскільки не були знаряддям вчинення злочину, не зберегли на собі його слідів або інших відомостей про кримінальне правопорушення, не були набуті протиправним шляхом.

  1. Відповідно до ч. 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 частини 2 статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Відповідно до статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

  • одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
  • призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
  • були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, — переходять у власність держави;
  • були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Жодній із вище перелічених ознак вилучене під час обшуку майно не відповідає, а тому підстав для застосування спеціальної конфіскації до такого майна не має.

Відповідно до ч. 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Однак, службові особи ТОВ «ОСОБА_2» не є у зазначеному кримінальному провадженні ані підозрюваними, ані обвинуваченими, у зв’язку із чим належне підприємству майно не може бути конфіскованим.

Із зазначеного вбачається, що накладений арешт порушує права та законні інтереси власника майна, оскільки службові особи ТОВ «ОСОБА_2» не мають жодного відношення до кримінального провадження в якому було подано клопотання про арешт майна, не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого, не є будь-яким іншим учасником кримінального провадження.

Крім того, ТОВ «ОСОБА_2» є добросовісним набувачем вказаних земельних ділянок, а застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження, порушує права товариства як власника, що свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

  1. Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, оскільки ТОВ «ОСОБА_2» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження арешт майна такої особи є недопустимим.

  1. Так, статтями 716 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об’єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що зилишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Протягом 6 (шести) років досудового розслідування не встановлено, що вказані земельні ділянки набуті злочинним шляхом, а накладений арешт порушує права власника на розпорядження належним йому майном.

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 1 протоколу №1 до Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод (ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення у справі «»Україна-Тюмень» проти України» (Ukraine-Tyumen v.Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, є показовим прикладом того, що відповідаючи інтересам суспільства, певна дія, вчинювана органами влади, все одно може порушувати права особи через її непропорційність. Суд нагадує, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу вживати деяких необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (див. рішення «Броньовський проти Польщі» [GC], заява № 31443/96, п. 143, CEDH 2004-…).

У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між загальною суспільною потребою та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення «Спорронг та Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982, серія A № 52, стор. 26, п. 69).

Суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

З огляду на викладене, правові підстави для подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, відсутні. На даний час відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «ОСОБА_2» майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв’язку з чим арешт майна підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

Арешт майна також, на підставі ч. 2 ст. 174 КПК України може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, однією з основних засад кримінального провадження є недоторканість права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У зв’язку із вищевикладеним, у відповідності до ст. 1 протоколу №1 Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод (ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), керуючись ст.ст. 7, 16, 64-2, ст. 174 КПК України, —

 

ПРОСИМО СУД:

 

  1. Скасувати арешт та заборону відчуження і зміну меж земельних ділянок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ) за кадастровими номерами:, які знаходяться на території Київської області, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2015 року за клопотанням слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в межах кримінального провадження № НОМЕР_2від 17.10.2013 року.
  2. Копію ухвали про відповідне рішення направити сторонам.

 

Додатки:

  1. Копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.09.15 у справі №НОМЕР_1 на 2 арк.
  2. Копії правовстановлюючих документів на земельні ділянки за кадастровими номерами: на 33 арк.
  3. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на 1 арк.
  4. Копія ордеру на 1 арк.
  5. Копія договору про надання правової допомоги на 4 арк.

 

06.03.2019 року

 

Адвокат                                                                _____________   ОСОБА_1

 

Слідчому судді Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області

87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 31

 

захисника: ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, буд. 5 оф. 304

в інтересах: ОСОБА_2, року народження

Кримінальне провадження

НОМЕР_1

від 15.11.2017 року

 

СКАРГА

на дії слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, а саме: повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України від 17.07.2018 року

(в порядку п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України)

 

Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15.11.2017 р. № НОМЕР_1.

Сторона обвинувачення вказує, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 15.11.2017 року встановлено

Представництво інтересів та захист прав ОСОБА_2 у кримінальному провадженні від 15.11.2017 р. № НОМЕР_1 здійснюється адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги №1707/18.

16 липня 2017 року слідчим в приміщенні аеропорту Бориспіль було затримано громадянина України ОСОБА_2, 08.11.1974 р.н. (директор), про що в приміщенні відділення поліції в аеропорту «Бориспіль» ГУ НП в Київській області 16.07.2018 року було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

17 липня 2018 року слідчим повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України.

Повідомлення про підозру від 17.07.2018 року громадянину ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 15.11.2017 року є необґрунтованим, та таким, що не відповідає вимогам кримінального-процесуального законодавства України та нормам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

  1. Так, дотримання слідчими органами вимог кримінального-процесуального законодавства при повідомленні особи про підозру сприяє досягненню основних завдань кримінального провадження: зміцненню законності та правопорядку та охороні інтересів суспільства, прав і свобод людини і громадянина.

Повідомлення про підозру, у відповідності до ст. 276 КПК України обов’язково здійснюється, зокрема, у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.

Це положення КПК України означає що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, лише у випадках:

а) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

б) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Таким чином, висновок про винуватість, викладений в повідомленні про підозру хоч і є офіційним, але все ж таки це особиста (суб’єктивна) думка слідчого про наявність підстав притягнення особи до кримінальної відповідальності згідно з конкретною кримінально-правовою нормою.

Разом з тим, слід зауважити, що підозрюваний, відповідно до принципу презумпції невинуватості, вважається невинуватим до того часу, доки його винуватість не доведена у встановленому законом порядку, а тому винесення повідомлення про підозру повинно грунтуватись не лише на суб’єктивній думці слідчого, але й на об’єктивних підставах: належних та допустимих доказах.

Однак, підстава затримання ОСОБА_2, визначена в протоколі затримання від 16.07.2018 року, а саме: «застали під час вчинення злочину», не відповідає дійсності та є надуманою. Зокрема, як вбачається з протоколу затримання, ОСОБА_2 був затриманий співробітниками СБ України у міжнародному аеропорту «Бориспіль», що знаходиться у с. Гора Бориспільського району Київської області.

ОСОБА_2 під час затримання не вчиняв будь-якого правопорушення, не ухилявся, а навпаки прибув у м. Київ з підконтрольного бойовиками м. Донецька з сім’єю та намагався виїхати на відпочинок до Єгипту.

  1. Повідомлення про підозру, у відповідності до ст. 276 КПК України обов’язково здійснюється, зокрема, у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Поняття «достатність» доказів охоплює кількісні і якісні сторони явища. Докази, які лежать в основі рішення про вручення повідомлення про підозру, повинні бути достовірними, а їх кількість повинна складати сукупність, яка б дозволяла прийняти правильне рішення.

Таким чином, під достатніми доказами для вручення повідомлення особі про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачено КК України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

 

При цьому повідомлення особи про підозру, повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі. Якщо немає системи доказів, а є лише окремі докази винуватості, що не узгоджуються з іншими, значить не можна приймати рішення про повідомлення особи про підозру.

Ніякі докази для слідчого не мають наперед встановленої сили. У кожному кримінальному провадженні питання про достовірність доказів для правильного висновку про винуватість особи потрібно вирішувати виходячи з конкретних обставин кримінального провадження.

Достатність доказів визначається як наявність у кримінальному провадженні такої сукупності доказів, яка викликає у суб’єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з’ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об’єктивної істини та прийняття правильного рішення у кримінальному провадженні.

Повідомлення про підозру ОСОБА_2, вручено слідчим в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях без наявності належних та допустимих доказів, а лише на підставі субєктивних суджень останнього.

  1. Як вбачається із повідомлення про підозру від 17.07.2018 року у кримінальному № НОМЕР_1, ОСОБА_2 інкримінуються протиправні дії, передбачені ч. 1 ст. 258-3 КК України, при цьому належними та допустимими доказами не було доведено факту вчинення протиправних дій посадовими особами, що містять ознаки злочину передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, не доведено належними доказами, що ОСОБА_2 є її посадовою особою і приймає рішення про визначення напрямків та місця діяльності Товариства та має право розпоряджатись його фінансовими активами.

Відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Вважаємо, що використання у якості доказів підтвердження приналежності телефонних номерів зазначеним особам витягів з реєстру дозволів СБ України є неможливим.

Згідно Конституції України та положень кримінального-процесуального законодавства дотримання принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями й визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому, принцип верховенства права в кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ). Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР (надалі «Конвенція»).

Стаття 5 Конвенції передбачає, що невід’ємними правами кожної людини є право на свободу й особисту недоторканність, порушення та неправомірне обмеження якого призводить до надзвичайно тяжких наслідків.

Положення Конвенції містять чіткий перелік обставин, на підставі яких право на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні може бути обмежене, а саме: 1) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом; 2) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом; 3) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

З наведеного вбачається, що однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Тлумачення поняття «обґрунтована підозра» неодноразово наводиться в практиці ЄСПЛ, як міжнародного судового органу, що здійснює тлумачення та пряме застосування положень Конвенції.

Зокрема, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» ЄСПЛ знову наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід’ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання й що це передбачено п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, надалі «Конвенція». За визначенням ЄСПЛ обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (справа K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні тривалості провадження у кримінальній справі належить враховувати строк з моменту пред’явлення даній особі обвинувачення (справи «Корільяно проти Італії» від 10 грудня 1982 року, «Імбріоша проти Швейцарії» від 24 листопада 1993 року), важливість початкового моменту перебігу розумного строку (справи «Девеєр проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року, «Вемхов проти ФРН» від 25 червня 1968 року, «Ноймастер проти Австрії» від 27 червня 1968 року, «Рингейзен проти Австрії» від 16 липня 1971 року).

При цьому, частиною першою статті 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічне положення міститься у пункті другому статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

В матеріалах кримінального провадження № НОМЕР_1 від 15.11.2017 року відсутні докази, які прямо вказують на вчинення незаконних дій посадовими особами», а є лише фотокопії та хаотичний набір документів і роздруківок, які в жодному випадку не дадуть змоги сторонньому спостерігачу припустити, що ОСОБА_2 було порушено норми Кримінального кодексу України. Зазначене ще раз свідчить про незаконність вручення повідомлення про підозру ОСОБА_2

Також звертаємо увагу суду на ту обставину, що дії слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганських областях у кримінальному провадженні № викликають сумнів у їх неупередженості, ефективності та об’єктивності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Також, стаття 58 Конституції України визначає, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, заявник має право на оскарження повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 15.11.2017 року.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом — підозрюваним, його захисником чи законним представником.

У зв’язку із вищевикладеним, у відповідності до ч.1 ст. 5 Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод (ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), ст. 29 Конституції України, керуючись статтями 42, 45, 46, 47, 50, 207, 208, 209, 278, 303, 306, 336 КПК України, —

ПРОШУ СУД:

  1. Скасувати повідомлення про підозру від 17.07.2018 року ОСОБА_2, р.н. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 258-3 КК України у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 15.11.2017 року.

 

Додатки:

  1. Копія договору про надання правової допомоги №1707/18 на 3 арк.
  2. Копія ордеру на 1арк.
  3. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на 1арк.
  4. Копія повідомлення про підозру від 17.07.18 на 11 арк.
  5. Копія протоколу затримання особи, 11.17 на 5 арк.

 

07.12.2018 року

 

Захисник                                                      ______________            ОСОБА_1

Судді Баришівського районного суду Київської області

07500, смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 61

 

адвоката: ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 11.07.2018 року № 1107/18

Поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 304

Тел.: 097-888-99-77

Електронна пошта:

в інтересах: ОСОБА_2, року народження

 

ЗАЯВА

про роз’яснення судового рішення

 

19.11.2018 року вироком Баришівського районного суду Київської області у справі № НОМЕР_1 ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України та, серед іншого, судом було вирішено, що «Заставу про ухвалі Бориспільського районного суду від 04.07.2018 року щодо ОСОБА_2 повернути обвинуваченому ОСОБА_2».

Відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2018 року по справі № НОМЕР_1 визначено ОСОБА_2 заставу в розмірі 35 240 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті сорок нуль копійок) 00 коп.

Проте, судом у вироку фактично не було зазначено яку суму застави треба повернути ОСОБА_2. Крім того, невірно зазначено по тексту індикаційні дані обвинуваченого, оскільки вони іншомовного походження та не відмінюються.

В результаті цього учаснику судового провадження не зрозуміло яку суму застави треба повернути ОСОБА_2, як наслідок останній не має можливості повернути суму застави, що являється порушенням основоположних прав громадян.

Відповідно до статті 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 42, 45, 47, 369-372, 380 КПК України, —

 

ПРОШУ СУД:

 

  1. Розглянути заяву про роз’яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення.
  2. Роз’яснити вирок Баришівського районного суду Київської області від 19.11.2018 року у справі № НОМЕР_1, в частині можливості повернення ОСОБА_2 суми застави у розмірі 35 240 грн., яка була визначена ухвалоюБориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2018 рокупо справі № НОМЕР_1.
  3. Копію ухвали про роз’яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати особі, що звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення.

 

Додатки:

  • копія ухвалиБориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2018 рокупо справі № НОМЕР_1 на 4 арк.

 

06.12.2018 року

 

Адвокат                                                                                                             ОСОБА_1

Голосіївський районний суд міста Києва

03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14 — А

 

захисника:, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 02.04.2019 року № 0204/19

поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, буд. 5, оф. 304

тел.: 097-888-99-77,

електронна пошта:

 

в інтересах: ОСОБА_1, 31.07. року народження

 

Справа

Суддя

 

КЛОПОТАННЯ

про встановлення підстав для повернення обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК України

 

Київською місцевою прокуратурою №1 до Голосіївського районного суду міста Києва передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_1, 31.07. року народження, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 200 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № НОМЕР_1 від 15.06.2017 року.

Захист прав та законних інтересів ОСОБА_1 на підставі договору для надання правової допомоги від 02.04.2019 року № 0204/19 здійснює адвокат

Разом із обвинувальним актом також до суду було долучено реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 — 8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Втім, сторона обвинувачення не дотрималась вказаних вимог закону з огляду на наступне.

  1. Як вбачається з обвинувального акта, зокрема, викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими:

Слід зазначити, що вказаних виклад фактичних обставин не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 ніколи не виконував відтиск печатки «№ 4 Відділення «» «Банк» в м. Києві, код банку, 05 КВІ 2017», що підтверджується самим же обвинувальним актом у формулюванні обвинувачення, де сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_1 виконував відтиск печатки «№ 6 Відділення «»Банк» в м. Києві, код банку».

 

  1. Сторона обвинувачення не зазначила точне формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Так, в обвинувальному акті сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_1 обвинувачується в підробці документів на переказ та їх використання, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 200 КК України.

Разом з тим, стороною обвинувачення порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки в обвинувальному акті сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 200 КК України, при цьому обвинувального вироку не ухвалено, що є порушенням вимог п. 2 ст. 4 Європейської Конвенції з прав людини в частині порушення принципу презумпції невинуватості.

Взагалі, стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначено обставини з повідомлення про підозру, що є неприпустимим.

 

Крім того, сторона обвинувачення відповідно до формулювання обвинувачення зазначає, що ОСОБА_1 підробив документи на переказ, інші засоби доступу. При цьому, обвинувальний акт не містить опису обвинувачення та фактичних обставин саме щодо інших засобів доступу. Має місце лише копіювання тексту із фабули статті 200 КК України.

Таким чином, відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.

 

Крім того, об’єктом злочину (ст. 200 КК України) є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.

Сторона обвинувачення в обвинувальному акті не наводить опису порушення ОСОБА_1 встановленого порядку, а постанова правління НБУ № від 01.06.2011 року «», на яку посилається сторона обвинувачення, взагалі втратила чинність.

Таким чином, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатись незаконним, адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений — правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення. 

 

  1. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

В порушення вказаних вимог вручення обвинувального акта ОСОБА_1 проводилося не прокурором, а слідчим, тобто неуповноваженою на те особою.

 

  1. Відсутність в обвинувальному акті розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обвинувальний акт має містити розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п.7 ч.2 ст. 291 КПК України).

 

  1. Кримінальне процесуальне законодавство вимагає додержання балансу між правами обвинувачення та захисту на будь-якій із стадій.

Викладені обставини, а саме розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактичне ставить вже на цій стадії провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України, підлягає обов’язковому застосуванню.

Так, сторона обвинувачення в обвинувальному акті робить посилання на висновок експерта від 23.01.2019 року №, з метою доведеності та встановлення певних обставин.

Європейський суд з прав людини в п. 87 рішенні по справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року, в якій були встановлені порушення статті 6 Конвенції та визначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу. Крім того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.

Розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактичне ставить вже най цій стадії провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України, підлягає обов’язковому застосуванню.

Зазначені обставини до того ж суперечать принципам верховенства права і неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів, що закріплено у ст.ст.7, 8, 22, 23 КПК України.

Таким чином, вказане порушення та невідповідність вимогам процесуального законодавства в обвинувальному акті під час підготовчого засідання виправити не вбачається можливим, як наслідок, з метою додержання конвенційних прав та гарантій обвинуваченої особи, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору у зв’язку з його невідповідністю вимогам кримінального процесуального закону.

 

  1. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судових рішень Європейського Суду з прав людини, які стосуються формулювання обвинувачення зазначено:

— в рішенні від 26.06.2008 року у справі «Ващенко проти України»: «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51);

— в рішенні від 25.07.2000 року, у справі «Маттоціа проти Італії»: обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення;

— в рішенні від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти Росії»: деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

 

  1. Крім того, відповідно дост. 291 КПК Україниобвинувальний акт має містити ряд чітко перелічених відомостей, а також до нього додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Відповідно до положень ст. 109 КПК України — реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньому обов’язково повинні міститися: в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування — її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, повідомлення про внесення відомостей, які можуть свідчити про вчиненні кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початок досудового розслідування (ст. 214 КПК України), помітка про ознайомлення сторони захисту, потерпілого з матеріалами досудового розслідування до його завершення, інформація про кожну проведену слідчу (розшукову) дію, данні про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК України); зазначення в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення, зокрема, вручення письмового повідомлення про підозру (відповідно до ч. 4 ст. 278 КПК України слідчим та прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про дату та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України), постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, суду, які містять найменування документа, дату прийняття рішення, предмет урегульованих відносин, наслідки для відповідних учасників цієї процесуальної ситуації, всі обставини, пов’язані із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження (дати прийняття, строк застосування), які приймаються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 283 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором також вносяться відомості такої процесуальної дії, як закінчення досудового розслідування.

В порушення вимог ст. 109 КПК України, у долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування — її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема відсутні:

  • внесення до ЄРДР даних про закінчення досудового розслідування (дата та час);
  • ознайомлення сторони захисту, потерпілого з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
  • данні про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК України);
  • клопотань сторони обвинувачення щодо отримання відповідних дозволів суду на проведення слідчих та негласних слідчих дій.

Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомості про складення обвинувального акта, який згідно ч.4 ст. 110 КПК України також є процесуальним рішенням.

В наданому реєстрі навіть не вказано номер кримінального провадження.

Вищевказане свідчить про очевидну неповноту реєстру матеріалів досудового розслідування, а також і про його невідповідність вимогам КПК України, що у контексті частин 1, 12 ст. 290, статей 9, 87 Кодексу, ще на стадії підготовчого засідання ставить під сумнів допустимість зібраних у кримінальному провадженні доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 42, 43, 45, 46, 50, 314, 350 КПК України, —

ПРОШУ СУД:

 

  1. Встановити підстави для повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 200 КК України, який не відповідає вимогам КПК України.
  2. Обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №НОМЕР_1від 15.06.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 200 КК України, який не відповідає вимогам КПК України, — повернути прокурору.

 

Додатки:

  1. Копія договору про надання правової допомоги на – 4 арк.;
  2. Копія ордеру на надання правової допомоги – на 1 арк.;
  3. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю – на 1 арк.

 

25.04.2019 року

 

Захисник                                                                   ______________ ОСОБА_2

Деснянський районний суд міста Києва

02225, м. Київ, просп. Володимира Маяковського, 5-В

 

захисника: ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 27.12.2018 року № 2712/18

поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 304

тел.: 097-888-99-77

в інтересах: ОСОБА_2, 25.07. року народження

 

Справа:

Суддя:

 

КЛОПОТАННЯ

про визнання журналу судового засідання від 22.11.2017 року у справі № 461//17 недопустимим доказом

 

У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № за обвинуваченням групи осіб, в т.ч. ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358 КК України.

Стороною обвинувачення в якості доказів надано журнал судового засідання від 22.11.2017 року у справі № 461//17, відповідно до якого слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова розглянув клопотання прокурора у кримінальному провадженні Проця С.В. про допит свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні. (а.с.___)

У зв’язку із тим, що зазначений журнал судового засідання від 22.11.2017 року не відповідає вимогам КПК України, прошу визнати останній недопустимим доказом з наступних причин.

Крім того, слід звернути увагу, що зазначена справа № 461//17 взагалі стосується допиту іншої особи (справа № 461//17 від 21.11.2017 року за клопотанням прокурора про допит свідка ОСОБА_6).

Відповідно до ч. 1 статті 225 КПК України у виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 статті 371 КПК України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

Так, відповідно до ч. 1 статті 108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості:

1) найменування та склад суду (слідчий суддя);

2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників;

3) дата і час початку та закінчення судового засідання;

4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них;

5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати;

6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.

В порушення ст. 108 КПК України журнал судового засідання від 22.11.2017 року не містить інформації про те, в рамках якого кримінального провадження допитувався свідок, з приводу яких обставин, відсутній взагалі номер кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 4 статті 225 КПК України суд під час судового розгляду має право допитати свідка, потерпілого, який допитувався відповідно до правил цієї статті, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з’ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування.

З огляду на викладене, відомості, що містяться у журналі судового засідання від 22.11.2017 року, відповідно до якого слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_4 розглянув клопотання прокурора у кримінальному провадженні Проця С.В. про допит свідка ОСОБА_3 під час досудового розслідування в судовому засіданні не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не можуть розглядатися як належний та допустимий доказ. 

Частиною 3 статті 62 КПК України передбачається, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 87 КПК України передбачається, що недопустимим є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Статтею 350 КПК України передбачено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановлюється ухвала.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 42, 45, 46, 50, 62, 84, 86, 87, 108, 225, 350 КПК України, —

 

 

ПРОШУ СУД:

 

  1. Визнати недопустимим доказом журнал судового засідання від 22.11.2017 року у справі № 461//17, відповідно до якого слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_4 розглянув клопотання прокурора у кримінальному провадженні Проця С.В. про допит свідка ОСОБА_3 під час досудового розслідування в судовому засіданні.

 

Документи, які підтверджують повноваження захисника, знаходяться в матеріалах справи.

 

07.05.2019 року

 

   Захисник                                    ________________                        ОСОБА_1

 

 

 

Судді Баришівського районного суду Київської області

07500, смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 61

 

адвоката: ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 11.07.2018 року № 1107/18

Поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 304

Тел.: 097-888-99-77,

Електронна пошта: dobrevsimkiev@gmail.com

 

в інтересах: ОСОБА_2 року народження

 

ЗАЯВА

про виправлення описки

 

19.11.2018 року вироком Баришівського районного суду Київської області у справі № НОМЕР_1 ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України та, серед іншого, судом було вирішено, що «Заставу про ухвалі Бориспільського районного суду від 04.07.2018 року щодо ОСОБА_2 повернути обвинуваченому ОСОБА_2».

Відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2018 року по справі № визначено ОСОБА_2 заставу в розмірі 35 240 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті сорок нуль копійок) 00 коп.

Проте, судом у вироку фактично не було зазначено яку суму застави треба повернути ОСОБА_2. Крім того, невірно зазначено по тексту індекаційні дані обвинуваченого, оскільки вони іншомовного походження та не відмінюються.

В результаті цього у вироку невірно зазначено ідентифікаційні дані обвинуваченого та не зазначено суму застави, яку треба повернути ОСОБА_2, як наслідок останній не має можливості повернути суму застави, що являється порушенням основоположних прав громадян.

Відповідно до статті 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 42, 45, 47, 369-372, 379 КПК України, —

 

ПРОШУ СУД:

 

  1. Виправити описки у вироку Баришівського районного суду Київської області від 19.11.2018 року у справі № НОМЕР_1, в частині можливості повернення ОСОБА_2 суми застави у розмірі 35 240 грн., яка була визначена ухвалоюБориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2018 рокупо справі № НОМЕР_1.
  2. Копію ухвали про виправлення описки не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати особі, що звернулася із заявою.

 

Додатки:

  • копія ухвалиБориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2018 рокупо справі № НОМЕР_1 на 4 арк.

 

06.12.2018 року

 

 

Адвокат                                                                                                             ОСОБА_1

Верховний Суд

Касаційний кримінальний суд

01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4а

 

захисника: ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 14.01.2019 року № 1401/19

поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, буд. 5, оф. 304

тел.: 097-888-99-77

електронна пошта:

 

в інтересах: ОСОБА_2, 09 жовтня року народження, засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України

 

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на ухвалу Київського апеляційного суду від 15.01.2019 року та

на вирок судді Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєва С.В. від 02.10.2018 року по справі № НОМЕР_1 у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 22.06.2018 року

 

02 жовтня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва було ухвалено вирок по справі № НОМЕР_1 у кримінальному провадженні № НОМЕР_2 від 22.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2, 09 жовтня 1974 року народження у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зазначеним вироком Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

При цьому суддею місцевого суду не було належним чином враховано той факт, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому з самого початку досудового розслідування, а також в процесі судового розгляду не чинив ніяких перепон, а навпаки сприяв об’єктивному розгляду справи та здійсненню досудового розслідування.

Суд не врахував думки потерпілого щодо міри покарання, а саме той факт, що обвинувачений відшкодував матеріальні та моральні збитки потерпілому. Така поведінка свідчить про те, що у вчиненні злочину обвинувачений розкаявся, а тому на переконання потерпілого призначене покарання з врахуванням ставлення особи до скоєного можливе без позбавлення волі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.01.2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому вказане рішення Київського апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та порушенням судом прав та свобод людини, а саме, засудженого позбавлено права на останнє слово, а також він не був присутнім на проголошенні рішення.

Не оспорюючи висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини засудженого, та правильності кваліфікації його дій, касаційна скарга вноситься у зв’язку з недотриманням судами норм матеріального та процесуального права, а саме із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Тобто, оскаржувані рішення явно незаконні та необґрунтовані з огляду на наступне.

1. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.            Відповідно до положень ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.             Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).             Крім зазначеного, відповідно до ч. 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.             Наведені конституційній норми мають своє відображення у пунктах 1,2 та 17 статті 7 КПК України, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.             Відповідно до ч. 1 статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.             Відповідно до ч. 2 зазначеної статті законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.             Відповідно до ч. 4 статті 370 КПК України вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте, переглядаючи вирок місцевого суду відносно ОСОБА_2 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

За ч.4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов’язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Так, відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 15.01.2019 року судове засідання проведено за участю прокурора Скляра Д.Ю., потерпілого та захисника засудженого – адвоката Повно та всебічно не дослідивши всі фактичні обставини справи, судом було обмежено право сторони захисту на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судове засідання було проведено без участі засудженого ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.22 КПК України захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Відповідно до ч. 3 ст.43 КПК України виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

Статтею 42 КПК України визначено права обвинуваченого та передбачено, що він має інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ч. 5 статті 405 КПК України перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово.

Факт відмови підсудного від проголошення останнього слова фіксується в протоколі судового засідання.

Аналіз зазначених норм закону в сукупності з вимогами ст. 20 КПК України (забезпечення права на захист) та положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, свідчить про те, що відсутність обвинуваченого/засудженого під час судового розгляду суттєво обмежує його права на захист та справедливий суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, допитувати свідків обвинувачення. Вимога закону про обов’язкову участь обвинуваченого в судовому розгляді є додатковою гарантією захисту його прав, оскільки надає йому можливість самому захищати свої права і законні інтереси в суді.

Колегією суддів було грубо порушено норми кримінального процесуального закону ( а саме: ст.ст. 20, 22, 42, 43, 370 КПК України) та фактично обмежено основоположні права ОСОБА_2

Порушення суддями норм КПК України перешкоджає ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Крім того, статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з’ясування обставин кримінального провадження та його об’єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв’язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне й об’єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.

Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов’язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в своєму рішенні від 08.05.2018 року (справа № 346/5844/16-к).

Таким чином, суд апеляційної інстанції розглянув справу щодо ОСОБА_2 з порушенням вимог ст. 405 КПК України, не забезпечивши право засудженого на об’єктивний і неупереджений її перегляд у порядку апеляційної процедури.

Колегією суддів було грубо порушено норми кримінального процесуального закону та фактично обмежено основоположні права ОСОБА_2

Більше того, суд навіть не перевірив, чи засуджений ОСОБА_2 згоден, щоб його захищав саме адвокат ОСОБА_1 Д.О.

  1. Суд в своєму вироку зазначив, що обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

В порушення вимог ст. 414 КПК України, суди першої та апеляційної інстанцій призначили покарання ОСОБА_2 явно несправедливе, оскільки неналежним чином врахували наступні обставини:

  • відсутність скарг на ОСОБА_2 за місцем проживання;
  • його відношення до вчиненого, оскільки засуджений активно сприяв розкриттю злочину;
  • наявність обставин, які пом’якшують покарання відповідно до частини 1 статті 66 КК України, це – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків потерпілому.

Відповідно до частини 2 статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з’ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Судом під час оцінки обставин, не було належним чином враховано той факт, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, з самого початку досудового розслідування, а також в процесі судового розгляду не чинив ніяких перепон, а навпаки сприяв об’єктивному розгляду справи та здійсненню досудового розслідування.

  1. Призначаючи вид та міру покарання, суд у відповідності до ст. 65 КК України, врахував, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Обставиною, що пом’якшують покарання суд визнав лише добровільне відшкодування збитків. Суд не взяв до уваги пом’якшуючу обставину у вигляді щирого каяття, а також те що обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину на досудовому розслідуванні і в суді під запис та активно сприяв розкриттю злочину.

Явно суперечливими є висновки колегії суддів Київського апеляційного суду, яка зазначає, що не встановлено даних, які б свідчили про невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через тяжкість призначеного покарання, у зв’язку із чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.

Фактично колегія суддів повно не дослідила доводи потерпілого, доводи захисника щодо щирого каяття ОСОБА_2 та пояснення самого ОСОБА_2 з метою підтвердження або спростування вказаних доводів.

Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються:

1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

Також ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується (довідки та характеристики надавались в першій інстанції).

В судовому засіданні прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років, та застосувати ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.

Адвокат також просив застосувати ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

Таким чином, явно несправедливим рішення суду щодо позбавлення волі ОСОБА_2, оскільки ніхто із учасників не наполягав на цьому. Також обставини, що характеризують особу та пом’якшують покарання ОСОБА_2 судами не було взято до уваги, але вони могли суттєво вплинути на ухвалення судового рішення.

  1. Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов’язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб’єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 6667 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК України, тощо; індивідуалізація покарання — конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб’єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності — призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК України, вимогами якої встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

Так, матеріалами справи підтверджено, що засуджений ОСОБА_2 під час судового розгляду у повному обсязі визнав свою вину у пред’явленому обвинуваченні, щиро розкаявся у вчиненому та висловив твердий намір не допускати подібних вчинків у майбутньому, добровільно відшкодував завдані збитки. Критична оцінка засудженим вчиненого злочину, співчуття до потерпілих та прагнення зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки свідчить про щирість каяття засудженого.

Такого висновку дійшла і колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в своєму рішенні від 06.12.2018 року (справа № 740/961/17).

Аналогічна позиція викладена і в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 року (справа756/4830/17-к).

  1. Ухвала апеляційного суду — це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте, ухвала апеляційного суду цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.

Відповідно до абзацу 1 п. 5 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом’якшують покарання, не є вичерпним. При призначені покарання суд може визнати пом’якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті (наприклад вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визначення обставин такою, що пом’якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Крім того, в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (зі змінами) зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди повинні в повній мірі враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання, а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м’яким, а також пом’якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом’якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Також відповідно до ч. 3 зазначеної статті у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Тривалість іспитового строку та обов’язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 436 КПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 2 зазначеної статті передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.            Відповідно до ч. 1 статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.Згідно п.3 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою.З огляду на вищевикладене, вважаємо, що Київським апеляційним судом було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону (ст.ст. 20, 23, 42, 43, 370, 405, 412, 414 КПК України).

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.

У зв’язку із зазначеним вважаємо, що вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2018 року по справі № НОМЕР_1 у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 22.06.2018 року яким ОСОБА_2, 09 жовтня року народження, було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, повинен бути скасований, у зв’язку його явною несправедливістю, не відповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Судом не враховано відсутність скарг на ОСОБА_2 за місцем проживання, його відношення до вчиненого, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків потерпілому, як обставини, які пом’якшують покарання.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 66, 75 КК України та встановленої практики Верховного суду, керуючись статтями 20, 22, 42, 43, 45, 46, 50, 392, 393, 405, 407, 408, 409, 412, 414, 413, 424, 432, 433, 434, 436, 437, 438 КПК України, —

 

ПРОШУ СУД:

  1. Скасувати вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2018 року по справі № НОМЕР_1 у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 22.06.2018 року яким ОСОБА_2, 09 жовтня 1974 року народження, було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

2. Скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15.01.2019 року у справі № НОМЕР_1 про відмову у задоволенні апеляційної скарги адвоката на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2018 року.3. Призначити новий розгляд справи № НОМЕР_1 у кримінальному провадженні № НОМЕР_2від 22.06.2018 року відносно ОСОБА_2, 09 жовтня року народження, в суді першої інстанції.4. Про день та час розгляду касаційної скарги повідомити за адресою: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, оф. 304.

 

Додатки:

1. Копія вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.18 – на 2 арк.;2. Копія ухвали Київського апеляційного суду від 15.01.19 – на 2 арк.;

  1. Копія договору про надання правової допомоги – на 4 арк.;
  2. Копія ордеру на надання правової допомоги – на 1 арк.;
  3. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю – на 1 арк.;
  4. Копії касаційної скарги з додатками для сторін та учасників провадження на 44 арк.

 

Засуджений бажає прийняти участь у судовому розгляді даної касаційної скарги.Захисник бажає прийняти участь у судовому розгляді даної касаційної скарги.

 

20.02.2019 року

 

Захисник                                                           ____________            Д.О. ОСОБА_3

Дніпровський районний суд міста Києва

02105, м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3

 

Адвокат: ОСОБА_3,  свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № від 21.12.2010 року, який діє на підставі доручення на надання правової допомоги від 21.04.2017 року № 026-

Адреса: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, оф. 304

тел: 097-888-99-77

 

В інтересах: ОСОБА_1, 28.01.1969 року народження

 

Справа №

Суддя:

 

КЛОПОТАННЯ

про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення

 

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває кримінальна справа № НОМЕР_1 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Представництво інтересів обвинуваченого на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правової допомоги від 21.04.2017 року № 026-\ здійснюється адвокатом ОСОБА_3М.Г.

Відповідно до обвинувального акту, складеного стороною обвинувачення, у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 19.04.2017 року відносно ОСОБА_1, 28.01.1969 р.н., останній обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115  КК України, а саме у вчиненні умисного вбивства.

Вважаємо, що органом досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено не досліджено обставини кримінального провадження, не надано їм належну правову оцінку, що забезпечило прийняття упереджених та незаконних процесуальних рішень.

Вказаний обвинувальний акт не відповідає фактичним обставинам справи з наступних причин.

  1. Сторона обвинувачення в обвинувальному акті від 12.07.2017 року зазначає, що 19.04.2017 року до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві надійшов рапорт оперуповноваженого старшого сержанта поліції \ В.В. про вчинене кримінальне правопорушення, а саме: 19.04.2017 року приблизно о 11.30 год., за адресою: м. Київ, , кв.38 виявлено тіло ОСОБА_2, 12.03.1967 р.н., з ножовим пораненням грудної клітини.

Про те, що у його квартирі знаходиться труп ОСОБА_2, ОСОБА_1 повідомив близько 11.30 год. 19.04.2017 року.

В подальшому, ОСОБА_1 добровільно надав згоду на проведення огляду місця події працівникам Дніпровського УП ГУНП в м. Києві.

Таким чином, підзахисний ОСОБА_1, оскільки не мав умислу на вчинення кримінального правопорушення та подальшого приховання його слідів, добровільно повідомив про зазначені факти працівників правоохоронного органу та сприяв встановленню фактичних обставин.

Втім, це не завадило стороні обвинувачення незаконно затримати та тримати в приміщенні СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві більше ніж 2 (дві) доби.

  1. Сторона обвинувачення в обвинувальному акті від 12.07.2017 року зазначає: досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1,01.1969 р.н., вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров’я особи, за наступних обставин:

Втім, як повідомляв підзахисний ОСОБА_1 у своїх показах в процесуальному статусі свідка, що були надані 19.04.2017 року слідчому СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, у останнього не було ніякого конфлікту зі своїм знайомим ОСОБА_2, останній прийшов вже побитий та у стані сильного алкогольного сп’яніння.

Таким чином, доказів які б підтверджували зазначені відомості, викладені в обвинувальному акті, стороною обвинувачення надано не було.  

  1. Сторона обвинувачення в обвинувальному акті від 12.07.2017 року зазначає, що під час вказаного конфлікту з мотиву раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_1, виник злочинний умисел, спрямований на умисне, протиправне позбавлення життя іншої особи, а саме ОСОБА_2

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_2, ОСОБА_1, у вказаний час, у вказаному місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, взяв до своєї правої руки ніж, яким наніс ОСОБА_2, один цілеспрямований, колючо-ріжучий удар в область грудної клітини зліва, тобто в місце розташування життєво-важливих органів, спричинивши своїми умисними протиправними діями смерть ОСОБА_2

Однак, згідно висновку експерта №/2 проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2, смерть останнього настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серця. Колото-різане поранення утворилося від дії колото-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав з одного боку П-подібний обушок та лезо двосторонньої заточки з протилежного.

Колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Характер пошкодження, вираженність тканинних реакцій в зоні пошкодження, вказує на те, що від моменту пошкодження до моменту смерті пройшов короткий проміжок часу який обчислюється хвилинами (але не більше 30 хвилин), на протязі яких можливість потерпілим виконання самостійних дій не виключається.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин,   передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, — на потерпілого.

У зібраних стороною обвинувачення доказах відсутні відомості, які б вказували б на спосіб вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1, а саме як зазначається у обвинувальному акті «…взяв до своєї правої руки ніж, яким наніс ОСОБА_2, один цілеспрямований, колючо-ріжучий удар в область грудної клітини зліва, тобто в місце розташування життєво-важливих органів, спричинивши своїми умисними протиправними діями смерть ОСОБА_2»

Так, відповідно до ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Втім, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення зазначеної слідчої дії та доказів, які б вказували на спосіб вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1

Таким чином, стороною обвинувачення не зібрано доказів які б вказували на те, що ОСОБА_1 «…взяв до своєї правої руки ніж, яким наніс ОСОБА_2, один цілеспрямований, колючо-ріжучий удар в область грудної клітини зліва, тобто в місце розташування життєво-важливих органів, спричинивши своїми умисними протиправними діями смерть ОСОБА_2», що як наслідок не доводить факту вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства.

  1. Сторона обвинувачення в обвинувальному акті від 12.07.2017 року зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 «…взяв до своєї правої руки ніж, яким наніс ОСОБА_2, один цілеспрямований, колючо-ріжучий удар в область грудної клітини зліва, тобто в місце розташування життєво-важливих органів, спричинивши своїми умисними протиправними діями смерть ОСОБА_2»

В ході проведення досудового розслідування стороною обвинувачення було призначено безліч різноманітних судових експертиз.

Так, у висновку експерта №проведеної судово-цитологічної експертизи зазначається, що при судово-цитологічному дослідженні 8-ми кухонних ножів кров та клітини з ядрами не знайдені.

Вказані ножі, стороною обвинувачення були вилучені в ході проведення огляду місця події (трупа) 19.04.2017 року за місцем проживання ОСОБА_1

19.04.2017 року у ОСОБА_1 також вилучили його особисті речі, а саме светр та спортивні штани в які був одягнений останній. В цей же день, відповідно до постанови про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, винесеної прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Я.В., у ОСОБА_1 відібрано експериментальні біологічні зразки, а саме зрізи нігтьових пластин пальців рук.

У висновку експерта №проведеної судово-імунологічної експертизи вказано, що в плямах на светрі та спортивних штанах, наданих на дослідження, кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не знайдена.

Кров не знайдена і в змивах з ручки дверей з зовнішньої сторони під’їзду № та з домофона під’їзду №, що підтверджується висновком експерта №.

Крім того, у висновку експерта №проведеної судово-цитологічної експертизи вказано, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту руки громадянина ОСОБА_1, 28.01.1969 р.н., кров, клітини з ядрами не знайдені.

Таким чином, стороною обвинувачення не зібрано доказів які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство, навпаки в сукупності зібрані докази вказують на невинуватість останнього.

  1. Відповідно до обвинувального акту, складеного стороною обвинувачення, у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 19.04.2017 року відносно ОСОБА_1, 01.1969 р.н., останній обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у вчиненні умисного вбивства.

Відповідно до п. 22 Постанови пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного.  Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з   моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Проблемні питання виникають в разі необхідності розмежування умисного вбивства (ст. 115 КК) та умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК). Критерієм розмежування складів зазначених злочинів є суб’єктивна сторона – ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій – в разі умисного вбивства умислом винного охоплюється позбавлення потерпілого життя, а в разі умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, має місце умисел на заподіяння лише тілесних ушкоджень, тоді як смерть потерпілого не охоплюється умислом обвинуваченого.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, відсутність доказів сторони обвинувачення щодо події кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а саме вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ОСОБА_2, просимо суд перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.

Частиною 3 статті 62 КПК України передбачається, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до судової практики розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя і здоров’я особи, керуючись ст.ст. 2, 42, 45, 46, 50, 337, 350 КПК України, —

ПРОШУ СУД:

 

  1. Змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1,01.1969 року народження, з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.

 

Документи, які підтверджують повноваження захисника, знаходяться в матеріалах справи

 

«13» березня 2018 року

                       

 

Адвокат                                                                   ____________________ ОСОБА_3

 

До Апеляційного суду Київської області

01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15

 

Захисника: ОСОБА_2

діє на підставі договору про надання правової допомоги 19.02.2018 № 1908/18

02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф. 304

моб.: 097 888 99 77

 

в інтересах:

ОСОБА_1,

15.02.1977 року народження

 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2018 про застосування тимчасового арешту у справі № НОМЕР_1

 

17 лютого 2018 року прокурор Бориспільської місцевої прокуратури юрист 2 класу Томчай Р.В. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про застосування тимчасового арешту до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1, 15.02.1977 р.н., який був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України 15.02.2018 року о 18:30.

Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що вказана особа розшукується правоохоронними органами Азербайджанської Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених Карним кодексом Азербайджанської Республіки, а саме торгівля людьми.

17 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області клопотання прокурора задоволено, до ОСОБА_1, 15.02.1977 р.н. застосовано тимчасовий арешт на строк 40 діб, до 26.03.2018 року.

Із зазначеним судовим рішенням слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2018 року не погоджуємося у зв’язку із його незаконністю та необґрунтованістю, а також у зв’язку із тим, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження у зв’язку з нижче наведеними обставинами.

  1. Подане клопотання не відповідає вимогам ч. 4 ст. 583 КПК України, де чітко визначений перелік документів, які додаються до клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 583 КПК України до клопотання додаються:

  • протокол затримання особи;
  • документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави;
  • документи, що підтверджують особу затриманого.

Відповідно до ч.1 ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

До клопотання додано друковані тексти певного змісту на іноземних мовах, які не містять хоча б найменших атрибутів, які б вказували на їх належність до оригіналів документів, або до копій документів, які відповідають відповідним оригіналам і які посвідчені і перекладені належним чином з іноземної мови на державну.

Відповідно до порядку консульської легалізації офіційних документів, встановленою міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, яка затверджена наказом Міністерства закордонних справ України від 4 червня 2002 року №113, не здійснено офіційний переклад (апостіль) документів, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави.

  1. До клопотання в порушення п. 2 ч. 4 ст. 583 КПК України не додано належних документів, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави.

Крім того, зі змісту вищевказаного міжнародного ордеру на арешт вбачається, що факт учинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 є лише припущенням і, що в такому не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, що у свою унеможливлює з’ясування факту вчинення кримінального правопорушення саме на території Азербайджанської Республіки.

З доданого прокурором до клопотання міжнародного ордеру на арешт не вбачається, що такий засвідчений відповідно до вимог законодавства, або є оригіналом, що прокурором не додано копію перекладу такого на українську мову.

Крім того, не підтверджено факт набрання законної сили міжнародним ордером на арешт відносно ОСОБА_1

На підставі ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, яка ратифікована Законом України №43/98-ВР від 16.01.1998 року, визначено, що у запиті про тимчасовий арешт повідомляється про існування одного з документів, зазначених у пункті 2а статті 12, (а саме оригінал або завірена копія обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого  розпорядження, яке має таку ж силу і видане відповідно  до процедури, передбаченої законодавством запитуючої Сторони і  намір надіслати запит про видачу  правопорушника. В ньому також зазначається, за яке правопорушення буде запитуватися видача, де і коли таке правопорушення було вчинене, а також, у міру можливості, опис зовнішності розшукуваної особи.

Такі документи в належному вигляді, які дозволяють визнати їх допустимими доказами, до матеріалів клопотання не долучено.

  1. Судом не було взято до уваги, що протокол затримання складений з порушенням діючого КПК України, без компетентного перекладача, який для іноземних осіб, які не володіють державною мовою мав бути залучений обовязково.

Відповідно до ч.4 ст. 68 КПК України перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз’яснюють його права і обов’язки.

Таким чином, протокол про затримання ОСОБА_1 складений з порушенням права на захист, оскільки не було надано компетентного перекладача, а тому він був не обізнаний про свої права та обов’язки.

Протокол затримання повинен відповідати вимогам ст. 104 КПК України та містити місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання, підстави затримання, результати особистого обшуку, клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили, повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого.

Так в протоколі затримання особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку з вчиненим кримінальним правопорушенням від 15.02.2018 року не вказано фактичний час (момент) та місце затримання особи, а лише час складення самого протоколу близько 18 години 30 хвилин у пункті пропуску «Бориспіль».

  1. В рішенні суду першої інстанції, відповідно до ст. 412 КПК України, присутні істотні порушення кримінального процесуального законодавства, рушення вимог судового розгляду, оскільки суд, попри доводи захисника і підзахисного не врахував факт затримання ОСОБА_1 з грубим порушенням прав та свобод людини і громадянина.

Також,  ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні, одружився на громадянці України, має неповнолітню дитину, позитивно характеризується, його дружина перебуває в стані вагітності (підтверджуючі документи додаються).

Наявність обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, а саме постійне місце проживання за адресою м. Дніпро, , наявність міцних соціальних зв’язків особи (наявність у неї родини та утриманців) можуть бути підставами скасування тимчасового арешту відносно ОСОБА_1

Довідкою ОСББ підтверджується, що ОСОБА_1 разом із сім’єю зареєстрований та проживає за адресою м. Дніпро, (підтверджуючі документи додаються).

Крім того, судове рішення першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги не перекладені та не завірені апостилем рішення суду Азербайджанської Республіки про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1

 

Постановою Пленуму ВСУ №16 від 08.10.2004 року «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов’язаних з їх екстрадицією» визначено те,  що  відповідно  до   ст.28 Європейської   конвенції  про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, яка ратифікована Законом України №43/98-ВР від 16.01.1998 року, її  положення  замінюють положення будь-яких двосторонніх договорів, конвенцій або угод, які регулюють видачу правопорушників між будь-якими двома Договірними Сторонами. Таким чином, якщо держава, що звертається із запитом про видачу, є Стороною Європейської конвенції, положення інших двосторонніх або багатосторонніх   міжнародних договорів щодо видачі можуть застосовуватися лише в тій частині, в
якій вони доповнюють положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст.ст. 310, 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені також і ухвали про застосування тимчасового арешту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, ст.ст. 29, 62 Конституції України, ст. ст. 310, 392, 393, 395, 396, 410, 411, 582, 583, 586 КПК України, —

 

ПРОШУ СУД:

 

  1. Прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду.
  2. Скасувати ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2018 року у справі № НОМЕР_1 та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про застосування тимчасового арешту до ОСОБА_1, 15.02.1977 року народження відмовити.
  3. Звільнити ОСОБА_1, 15.02.1977 року народження з під варти в залі суду.

 

Захисник бажає прийняти участь у розгляді даної скарги

Підзахисний бажає прийняти участь у розгляді даної скарги

 

Додатки:

  1. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на 1арк.;
  2. Копія договору про надання правової допомоги на 3 арк.;
  3. Копія ордеру на 1 арк.
  4. Копії підтверджуючих документів та характеризуючих даних на __ арк.;
  5. Копія свідоцтва про народження на дитину на __ арк.;
  6. Копія свідоцтво про шлюб (дружина громадянка України) на ___ арк.
  7. Копія апеляційної скарги з додатками у двох примірниках (для прокурора та підзахисного) на ___ арк.

 

«20» лютого 2018 року

 

Захисник                               ______________           ОСОБА_2

Слідчому судді

Печерського районного суду міста Києва

01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А

 

особа, якій відмовлено у визнанні потерпілим: ОСОБА_1, 24.02. року народження

03083, м. Київ,

 

Кримінальне провадження

№номер_2 від 20.09.2017 року

 

СКАРГА

на рішення старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України В.В. про відмову в визнанні потерпілим ОСОБА_1 С.С. (згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України)

 

У провадженні першого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України знаходилося кримінальне провадження № номер_2 від 20.09.2017 року за ознаками кримінального  правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 364 КК України, щодо неправомірних, на думку заявника ОСОБА_1 С.С., дій працівників Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України під час проведення 02.02.2017 року за місцем проживання ОСОБА_1 С.С. обшуку, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2017 року.

28.03.2019 року ОСОБА_1 С.С. отримано рішення старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України В.В. про відмову в визнанні потерпілим.

Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення прокурора/слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Постанова слідчого не містить мотивів прийняття зазначеного рішення, а також посилань на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.

В порушення вимог ст. 55, 110 КПК України слідчим у постанові не наведено жодної очевидної, підтвердженої матеріалами провадження, підстави відмови у визнанні потерпілим.

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частина 2 встановлює, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

З огляду на те, що відомості про вчинене кримінальне правопорушення за №номер_1 внесено до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 С.С., якому завдано шкоди, останній набув статусу потерпілого з цього моменту.

Слід зазначити, що в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, в даному випадку слідчий В.В. не наділений повноваженнями відмовляти у визнанні потерпілим особі, яка вже набула такого статусу.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.55 КПК України потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим зазначених вимог закону не дотримано, як наслідок постанова є такою, що винесена передчасно, на підставі неповно проведеного досудового розслідування без всебічного, повного, об’єктивного дослідження даних.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, ОСОБА_1 С.С. у заяві (повідомленні) про вчинення злочину (кримінального правопорушення) від 01.08.2017 року ставив питання про наявність в діях працівників Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України ознак складу декількох кримінальних правопорушень, а саме передбачених ст. 364365372 КК України.

Однак, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості лише щодо факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, відповідно, досудове розслідування здійснювалось лише щодо встановлення наявності чи відсутності в діях осіб ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 365372 КК України, залишились поза увагою слідчого, що не відповідає вимогам статей 9110214 КПК України, не забезпечує належним чином прав і законних інтересів заявника, оскільки не дає відповіді на всі поставлені ним питання у заяві про кримінальне правопорушення.

Крім того, під час досудового розслідування до цього часу не встановлено суб’єктивну чи об’єктивну сторони кримінального правопорушення, не встановлено під час досудового розслідування в діях кого саме з працівників Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України встановлена наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, що говорить про відсутність всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставини вчиненого кримінального правопорушення на даний час.

Таким чином, рішення слідчого В.В. про відмову в визнанні потерпілим ОСОБА_1 С.С. є передчасним.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та   свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в  національному органі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

В ч. 1 ст. 303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження, серед яких, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено право особи, якій відмовлено у визнанні потерпілою, оскаржити рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності; якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

У зв’язку із вищевикладеним, керуючись статтями 55, 56, 303, 304, 307 КПК України, —

ПРОШУ:

  1. Скасувати постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України В.В. від 20.03.2019 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1, 24.02. року народження.
  2. Зобов’язати слідчого у кримінальному провадженні №номер_1 виконати вимогич.2ст.55 КПК України щодо ОСОБА_1 С.С., а саме вручити ОСОБА_1. пам’ятку про процесуальні права та обов’язки, як потерпілого.
  3. Прошу скаргу розглянути у присутності адвоката, який здійснює представництво та захист інтересів на підставі договору про надання правової допомоги від 03.02.2017 року № 03//17, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № від 19.02.2018 року, адреса: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, оф. 304 тел.: Додатки:
  4. Копія постанови про відмову у визнанні потерпілим з додатками на 5 арк.
  5. Копія заяви про вчинення злочину від 01.08.17 на 3 арк.;
  6. Копія договору про надання правової допомоги №03//17 на 3 арк.
  7. Копія ордеру на 1арк.
  8. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на 1арк.

 

03.04.2019 року

 

Особа, яка подала скаргу                                              ____________ С.С. ОСОБА_1

Генеральна Прокуратура України

вул. Різницька, 13/15,

м. Київ, 01011

 

Прокуратура Київської області

бульв. Л. Українки, 27/2,

м. Київ, 01014

 

Адвоката ОСОБА_1

с-во № від 21.12.2010 р.

Поштова адреса:

моб. 097 888 99 77

в інтересах підзахисного

ОСОБА_2

12.05.1989 р.н.

 

Клопотання

про повернення паспортів

 

Згідно із ст. 24 Наказу від 27.08.2010  N 51/401/649/471/23/125  Про затвердження та введення в дію  Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції): «паспорти,  військові квитки (свідоцтва про народження, приписні свідоцтва неповнолітніх) або інші документи, що засвідчують особу заарештованих обвинувачених, приєднуються до кримінальної  справи і зберігаються в окремому опечатаному пакеті, який підшивається до справи і нумерується  наступним її аркушем. Названі документи після набрання вироком законної сили стосовно осіб, засуджених до позбавлення волі,  направляються  до  установ відбування покарання для долучення до особової справи засудженого і зберігання. У всіх інших випадках — повертаються власникам.Паспорти громадянина України для виїзду за кордон, вилучені в обвинуваченого (підозрюваного, підсудного), підлягають направленню до паспортної служби органу внутрішніх справ  за  місцем його постійного проживання відповідно до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 N 231.Інші особисті документи, якщо вони не мають значення для справи, повертаються підозрюваним, обвинуваченим, підсудним або за їх згодою родичам.»

 

Проте, ми неодноразово заявляли клопотання про повернення нам особистих документів, але нам було відмовлено, на якій підставі не зрозуміло.

Так, згідно із інструкцією указаною нами вище, органи прокуратури мають право зберігати паспорти лише щодо заарештованих осіб, а так як строк екстрадиційного арешту у ОСОБА_2 уже закінчився, прошу повернути паспорт Громадянина Російської Федерації на імя ОСОБА_2 виданий 07 травня 2013 року та закордонний паспорт на імя ОСОБА_2

Така поведінка органу прокуратури порушує принципи кримінального процесуального законодавства України, а саме  ч. 4 ст. 21 КПК здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Такі дії органів прокуратури перешкоджають мені як захиснику та моєму підзахисному для звернення до інших державних органів для надання допомоги.

Враховуючи це, прошу розглянути моє клопотання та повернути паспорти на імя ОСОБА_2.

В іншому випадку мною, як захисником, буде порушено питання щодо бездіяльності працівників прокуратури та створенні перешкод ОСОБА_2 у доступі до правосуддя та рівності перед законом та судом.

Додатки:

  1. Копія свідоцтва адвоката (завірена копія) на 1 арк.
  2. Договір про надання правової допомоги від 07.07.2016 р. № 07 (завірена копія) на 1 арк.;
  3. ордер на 1 арк.

 

«02» березня 2017 року

 

Захисник                                                                ______________               М.Г.ОСОБА_1