Спадкове право

ПРИЗНАЧЕННЯ СПАДКОЄМЦЯ З УМОВОЮ ПРИ  СПАДКУВАННІ МАЙНОВИХ АВТОРСЬКИХ ПРАВ

Вступ

Питання спадкування завжди становили значний інтерес серед дослідників, і сьогодні не втрачають своєї актуальності, адже така обставина, як виникнення права власності зумовлює зростання ролі спадкування як засобу набуття права приватної власності.

Право спадкування тісно пов’язано з авторським правом, адже спадкування дозволяє власнику реалізувати своє право щодо розпорядження майна та є одним з найширших засобів набуття права інтелектуальної власності на літературний, художній або інший твір, а також слугує охороні спадкового майна.

Варто відмітити, що майнові авторські права є особливим об’єктом спадкування, оскільки вони мають нематеріальний характер, не підлягають поділу, та здійснюються спадкоємцями спільно, діють протягом установленого строку, на відміну від нерухомого та рухомого майна.

Право на заповіт

Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду питання призначення спадкоємця з умовою при спадкуванні майнових авторських прав, насамперед, слід зазначити, що кожна дієздатна особа має право розпорядитися належним їй майном на випадок смерті шляхом складання заповіту – особистого розпорядження фізичної особи (заповідача) відносно належного йому майна на випадок своєї смерті, складеного у встановленому законом порядку (ст. 1233 Цивільного кодексу України, далі за тестом — ЦК України). Крім того, заповіт можна охарактеризувати як односторонній правочин, який має за мету настання певних юридичних наслідків, зокрема передачу авторських прав та обов’язків спадкодавця спадкоємцю. Саме тому заповіт має відповідати не лише спеціальним вимогам, встановленим нормами Глави 85 ЦК України, але й усім загальним вимогам, що передбачено відносно правочинів у Главі 16 ЦК України.

Розпорядження немайнового характеру в заповіті

Відповідно до ст. 1240 ЦК України, заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпоряджання особистими паперами, визначення місця та форми здійснення ритуалу поховання тощо. Таким чином, в заповіті може бути встановлено розпорядження немайнового характеру, що не суперечить ст. 1233 ЦК України.

Відповідно до ст. 1242 ЦК України заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

На практиці мав місце випадок, коли спадкодавець в заповіті під умовою набуття спадщини передбачив здобуття спадкоємцем вищої освіти. В протилежному випадку майнові авторські права на його літературні твори мають перейти до Національного музею літератури України. Спадкоємець вступає на навчання до вищого навчального закладу, добре вчиться, але не встигає його закінчити до смерті спадкодавця. З огляду на те, що відповідно до ст. 1242 ЦК України визначена у заповіті умова має існувати на час відкриття спадщини, в даному випадку спадкоємець не набуває права на спадщину, адже на момент відкриття спадщини він не набув вищої освіти. До спадщини закликається Національний музей літератури України, хоча це суперечить намірам спадкодавця, оскільки, визначаючи умову у заповіті, він хотів лише, щоб його спадкоємець набув вищої освіти, і навіть повідомив йому про це. Відповідно до ч. 2 ст. 1242 ЦК України не допускається зазначення в заповіті умови, що суперечить закону чи моральним засадам суспільства. Але побажання спадкодавця щодо освіченості його спадкоємця не можна назвати аморальним. В свою чергу, спадкоємець виконував умову спадкодавця належним чином, але спадщину не отримав.

В такому випадку, для захисту інтересів спадкоємця, можна порадити не обмежуватися в заповіті вимогою до спадкоємця: «мати диплом про закінчення вищого навчального закладу», а допустити таку умову, як «бути студентом вищого навчального закладу».

На кого ж покладається обов’язок перевіряти чи встановлювати факт наявності умови на час смерті заповідача?

Варто зазначити, що вітчизняний законодавець прямо не називає таку особу. Однак, виходячи з того, що згідно з п. 1.2 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при зверненні спадкоємця в зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу і місцезнаходження, необхідності вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, уявляється правильним, що саме на нотаріуса має покладатися обов’язок встановлення наявності умови на час відкриття спадщини.

Крім того, умова в заповіті має бути визначеною за змістом та визначеною у часі, правомірною і не обмежувати правоздатність спадкоємця, не суперечити нормам суспільної моралі, а також здійсненною та стосуватися лише тих благ, якими спадкоємець має можливість розпоряджатися самостійно. Всі ці критерії мають оціночний характер в  кожному конкретному випадку. З огляду на викладене, одним із способів захисту своїх прав є звернення до суду, який, з урахуванням всіх обставин, має прийняти виважене рішення.

Узагальнюючи треба відмітити, що укладання заповіту з умовою уявляється виправданим у тих випадках, коли спадкодавець виявляє свою волю так, що настання чи ненастання певних правових наслідків ставиться в залежність від заздалегідь визначених обставин, щодо яких на момент складання заповіту невідомо чи настануть вони взагалі. Але завжди слід пам’ятати про те, що вибираючи заповіт з умовою, людина повинна усвідомлювати, що його дії не повинні протирічити правам та свободам інших людей.

Головний юрисконсульт

Адвокатського об’єднання «Максимальний захист»                  Є.В. Фесенко

За додатковою інформацією звертайтесь до АО «Максимальний захист»

моб. 097 888 99 77.