Основні зауваження до клопотання про накладення арешту на майно та ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно
 У випадку коли арешт накладається з метою збереження речових доказів арешт накладається попри те, що майно не відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України (речові докази: речовими доказами є: матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК Укарїни (ч. 1 ст. 98, ч. 3 ст. 170 КПК України).
 Арешт накладався на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України попри те, що майно не є речовим доказом (ч. 2 ст. 170 КПК України).
 Арешт накладався на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України попри те, що не було достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених ст. 96-2 КК України:
(Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, — переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
2. У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
3. Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
4. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
5. Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.)
(ч. 4 ст. 170 КПК України).

 Арешт просять накласти на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України попри те, що не було достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна боа застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
 Арешт просять накласти на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду , завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, щодо якої здійснюється провадження , попри відсутність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
 Клопотання про аршет майна попри ст. 171 КПК України не погоджене прокурором.
 В порушення ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні про арешт майна не зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту.
 В порушення ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні про арешт майна не зазначено перелік і види майна, що належить арештовувати.
 В порушення ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні про арешт майна не зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.
 В порушення ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні про арешт майна не зазначено розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.
 До клопотання в порушення ч. 2 ст. 171 КПК України не додано оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
 У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не зазначено розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог (ч. 3 ст. 171 КПК України).
 У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не зазначено докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди (ч. 3 ст. 171 КПК України).
 Попередній арешт на підставі ч. 9 ст. 170 КПК України був застосований строком більше 48 годин.
 Прокурор при попередньому арешті в порушення ч. 9 ст. 170 КПК України звернувся з клопотанням про арешт до слідчого судді пізніше 24 годин.
 Попри те, що прокурор не звернувся згідно ч. 9 ст. 170 КПК України з клопотанням про арешт майна, попередній арешт на майно або кошти не був скасований, а вилучене майно або кошти не були повернуті особи.
 В порушення ч. 10 ст. 170 КПК України попри те, що майно перебувало у власності добросовісного набувача, воно було арештоване на іншій підставі ніж арешт майна з метою забезпечення збереженню речових доказів.
 В порушення ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном було застосовано не лише у разі коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
 В порушення ч. 12 ст. 170 КПК України особам, які на законних підставах проживають у житловому приміщенні було заборонено використання житлового приміщення.
 Попри ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна було подано пізніше наступного робочого після вилучення майна, а майно не було негайно повернуте особі, у якої його було вилучено.
 У випадку вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України клопотання про арешт такого майна в порушення ч. 5 ст. 171 КПК України не було подане протягом 48 годин після вилучення майна, а майно не було негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
 В порушення ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядалось слідчим суддею, судом пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним.
 В порушення ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання було розглянуте без участі підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, без наявності захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
 В порушення ч. 1 ст. 172 КПК України цивільного позивача, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна і за наявності також захисника не було запрошено офіційно повісткою та
або взагалі на засідання щодо розгляду клопотання.
 Попри клопотання учасників розгляду клопотання про арешт майна або за власною ініціативою та можливість слідчого судді задовольнити такі клопотання на підставі ч. 4 ст. 172 КПК України, клопотання про виклик свідка чи дослідження будь-яких матеріалів, що мають значення для вирішення питання про арешт не були задоволені.
 В порушення ч. 1 ст. 173 КПК України попри не доведення необхідності арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів; спеціальна конфіскація; конфіскація майна як