Сьогодні на просторах інтернету можна знайти достатньо інформації щодо способів захисту адвокатом порушених прав та інтересів особи. Майже на будь-яку ситуацію, що може виникнути в житті звичайної людини можна знайти юридичну консультацію, яка в тій чи іншій мірі допоможе людині вирішити проблеми, що її хвилюють.

Але не варто забувати, що адвокати – це ті ж самі люди, які також можуть мати проблеми правового характеру. І їх також потрібно вирішувати. Тому сьогодні поговоримо на тему яка буде корисною і актуальною насамперед для адвокатів.

Сьогодні «Максимальний захист» розповідає про захист інтересів адвокатів під час дисциплінарного провадження.

У цій статті ми не маємо наміру висвітлювати порядок ініціювання дисциплінарного провадження або порядок його здійснення щодо адвоката. Ми хочемо привернути увагу на конкретні практичні моменти, з якими нам довелося зіштовхнутися на власному досвіді.

Почнемо з того, що жоден адвокат не застрахований від того, що сьогодняшній його клієнт завтра не подасть на нього скаргу і не вимагатиме притягнути колишнього захисника до відповідальності.

В багатьох випадках скарги «незадоволених» клієнтів є необґрунтованими і їм відмовляють навіть у їх прийнятті. Проте, на практиці трапляються також і випадки, коли скарги осіб визнаються обґрунтованими і відносно адвоката порушується дисциплінарне провадження. Деякі ситуації є більш складними, наприклад, коли на тлі порушення певна зацікавлена особа намагається впливати на органи адвокатського самоврядування з тією метою, щоб відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури було прийняте рішення не на користь адвоката. В таких ситуаціях захист інтересів адвоката ускладняється ще більше.

Незважаючи на те, що будь-який адвокат обізнаний у діючому законодавстві, здійснює захист інших осіб майже щодня, на практиці доводиться зіштовхнутися із тим, що далеко не всі спеціалісти знають, як відстояти себе. В результаті цього вони часто допускаються помилок, що тільки на руку скаржнику та дисциплінарній палаті, яка розглядає скаргу.

Звісно, у таких ситуаціях важливу роль відіграє і емоційний фактор, адже людині важко залишатись з «холодною» головою, коли справа стосується її особисто. Тому хочемо звернути увагу на типові помилки, до яких може вдатись адвокат у самозахисті, які можуть коштувати йому навіть адвокатського посвідчення.

Першою і, напевно, найбільш значною помилкою, яку може допустити адвокат, є надання будь-яких пояснень з приводу обставин, які викладені скаржником у дисциплінарній скарзі.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження відносно адвоката регламентований Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, яке затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120 із наступними змінами (далі – Положення № 120).

Пунктом 7 Положення № 120 передбачено, що адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційнодисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов’язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Таким чином, обов’язок доведення вини адвоката у вчиненні дисциплінарного провадження покладається саме на скаржника, про що досить часто забувають адвокати і одразу намагаються виправдовуватися перед КДКА, висвітлюючи всю наявну в них інформацію про обставини, які стали підставою для подання скарги, ставлячи цим себе у ще більш невигідне становище. Оскільки будь-яка інформація може бути використана проти нього не тільки самим скаржником, але й відповідним органом, який здійснює провадження, у випадку, якщо він буде в цьому зацікавлений.

Отже, незважаючи на те, що кожен адвокат, який здійснює представництво інтересів особи у кримінальних провадженнях, хоча б раз давав клієнту пораду відмовитись давати показання з посиланням на статтю 63 Конституції України, у випадку захисту власних інтересів може допуститись тієї ж помилки, від якої неодноразово застерігав інших осіб – надати показання (у даному випадку – дати пояснення з приводу поданої скарги).

Тому перше, чого слід уникати під час дисциплінарного провадження – надавати будь – які пояснення з приводу поданої скарги, оскільки це може значно погіршити становище адвоката, особливо, якщо існують хоча б незначні обставини, які можуть свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку. Однак, якщо таких підстав, на думку адвоката, немає, і він вважає себе повністю невинуватим, це ще не значить що такі підстави не можуть бути знайдені, оскільки діючі Правила адвокатської етики містять широкий перелік обов’язків адвоката, які виконати вчасно і правильно майже неможливо, що досить сильно розв’язує руки органам, які здійснюють дисциплінарне провадження, особливо, якщо дисциплінарна справа відносно адвоката порушена не випадково.

Важливо! Зазначена вище порада зовсім не означає, що не потрібно давати жодних пояснень з приводу поданої скарги. З огляду на це, радимо адвокатам звертати увагу на зміст поданої  скарги.

Зокрема, п. 14 Положення № 120, про яке зазначалось вище, передбачено ряд вимог до самої скарги, у разі недотримання яких, скарга повертається заявникові. Зі змісту вбачається, що окрім формальних вимог до змісту та оформлення скарги, скаржник повинен додати до поданої скарги докази, які на його думку підтверджують факт вчинення адвокатом дисциплінарного проступку. Тобто, як вже було зазначено, саме особа, яка подала скаргу, повинна довести вину адвоката.

У такому випадку порадимо звертати увагу на недоліки поданої скарги та докази, які підтверджують викладені в скарзі обставини. Адже за відсутності доказів, КДКА не має права порушити дисциплінарну справу відносно адвоката. Тобто, під час надання пояснень з приводу скарги, треба обмежитись формальними запереченнями та акцентувати увагу на недоліках самої скарги, проте в жодному разі не давати будь-яких пояснень по суті.

Ця порада обґрунтована й тим, що навіть у випадку, коли відповідна КДКА все ж вирішить порушити справу, то вона не матиме можливості покласти в основу свого майбутнього рішення будь-які факти, викладені збоку адвоката, а це вже може бути підставою для його скасування в подальшому.

Другою помилкою, якої на нашу думку п